Читати книгу - "Дозволь мені залишитися на ніч , Кетрін Сі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Я в порядку, — відходжу від чоловіка.
— Вибач, я не хотів налякати тебе, просто побачив, що ти дивишся на мій будинок, от і спитав.
Я побачила, що він одягнений у костюм для дайвінгу, а в руках тримав відро.
— Ще тільки сьома ранку, а ти вже пірнав?
— Мене попросили про допомогу, я не зміг відмовити. — пояснив він.
— Я взагалі-то також хотіла тебе про дещо попросити, але ти напевно втомився, тож..
— Кажи.
— Впевнений? — киває. — Що ж, тоді ти не міг би поїхати зі мною і купити новий телефон? Я не знайду дорогу..
— Так, коли ти хочеш їхати? — так швидко погодився.
— Як тільки ти будеш готовий, — він напевно хоче прийняти душ після дайвінгу.
— Гаразд, давай зустрінемося за тридцять хвилин на моєму подвір'ї.
— Добре.
Джером пішов додому, а я сіла прибирати залишки від горнятка та поламаний стілець.
За півгодини я вже стояла на подвір'я чоловіка і чекала його. Коли він вийшов я була здивована. Джером був одягнений у спортивні штани сірого кольору і таку саму футболку, він все ж таки вміє одягатися нормально чи це просто випадковість?
— Ходімо?
— Зачекай, зараз приїде машина.
— Машина? — саме в цей момент я почула звук мотору, за мить біля будинку вже стояв припаркований jaguar білого кольору.
— Не запізнився? — з автомобіля вийшов чоловік років сорока.
— Ні, ти якраз вчасно. — вони потиснули один одному руки і чоловік віддав Джерому ключі. — Дякую.
— Це тобі дякую, Джеррі.
— Сідаєш? — я стояла як істукан.
— Так, — швиденько підійшла і сіла в салон.
По дорозі ми зупинилася на заправці. Я захотіла випити щось прохолодне, тож пішла в магазин. Тут була кав'ярня, це мене здивувало. Так-так, я досі сприймаю Аннесі, як нікому не потрібне місто.
— Що будеш? — до мене підійшов Джеррі. — Я хочу морквяний фреш.
— Ти також його любиш? — киває. — Ти перша людина у моєму житті, яка каже, що любить морквяний фреш!
— Тоді ти також будеш його?
— Так, — дістаю гроші.
— Я заплачу, — зупиняє мене, перш ніж я встигаю покласти гроші. — Два морквяних фреша, оплата карткою.
— Прикладайте.
Він погодився поїхати зі мною, а зараз ще й платить за наші напої, якось незручно виходить.
— Можливо хочеш щось? Мені незручно, що ти допомагаєш мені і сам платиш за напої.
— Пригостиш мене обідом?
— Гаразд, куплю все, що захочеш!
— Сама сказала, потім не жалійся, — нам віддали наші напої. — Ходімо?
— Так.
Ми приїхали у центр міста і Джером припаркував машину.
— Тут зараз багато туристів, тож тримайся за мене, щоб не загубитися у натовпі.
— Гаразд, — виходимо з автомобіля.
На вулиці світло вже спекотніше. Людей було не дуже багато спочатку, але як тільки ми повернули ліворуч я здивувалася, тут майже неможливо пройти. Проте Джером вправно долав перешкоди у вигляді людей, тож я взяла його за руку, він здивовано подивився на мене.
— Ти сам сказав триматися за тебе.
— А я нічого й не сказав, — міцніше стискає мою руку.
За десять хвилин ми вже були в магазині з різною електронікою.
— Тут не дуже великий вибір, але вони всі нові та є гарантія, — ми стоїмо біля вітрини з телефонами.
— Я не дуже розбираюся в них, — зізнаюся.
— Тоді я можу тобі порадити взяти такий як в мене, — дістає телефон з кишені і дає мені в руки. — Він не важкий, але досить потужний, також ударостійкий, звісно якщо випадково впаде, а не ти його кинеш.
— Я візьму, якщо ти кажеш, що він хороший.
Джером спеціально дражнить мене, це очевидно. До нас підійшов чоловік.
— Доброго дня, допомога потрібна?
— Ми хотіли б подивитися цей телефон, — Джером вказує рукою на таку саму модель, як в нього.
— Він залишився останній, ви вчасно прийшли.
— Телефон новий?
— Так, — дістає з вітрини. — Телефон для вашої дівчини?
— Я не ..
— Так, — перебиває мене Джером.
— Тоді зроблю вам знижку, — чоловік йде до каси.
— Вибач за це, я просто знав для чого він це питає, — майже пошепки мовив він.
— Дякую.
На касі я оглянула телефон і оплатила його. Продавець відразу вставив мені мою сімку і наклеїв захисне скло, тож я задоволена вийшла з магазину.
— Нарешті я можу дзвонити, писати і читати новини!
— Задоволена?
— Звичайно! Тепер я знову можу використовувати Гугл-мапи.
— Вочевидь, це найпотрібніша програма для тебе.
— Ти зараз знущаєшся наді мною?
— Ні, як ти могла подумати? — мене насмішив його серйозний тон голосу та вираз обличчя.
— Ти такий..
— Бет? — знайомий голос. — Я вчора забагато випив, не пам'ятаю, що сталося.
До нас підійшов Арон, я не хотіла з ним зустрічатися, тим паче сьогодні.
— Доброго дня, містер Кордьє.
— Чому так розмовляєш? Невже я щось погане зробив вчора? — зітхаю.
— Джеррі, почекаєш мене будь ласка тут? Мені потрібно поговорити з ним.
— Не затримуйся довго, — він не зводив погляд з Арона. Відчуття, що між ними щось сталося і тепер вони вороги.
Відводжу Арона в сторону.
— Ти серйозно не розумієш чому я себе так поводжу?
— Ні.
— Арон, ти покликав мене на вечерю, в після планував переспати зі мною!
— Чому ти так вирішила?
— Ми приїхали на машині, а ти почав пити, потім я дізналася, що ти забронював номер в готелі… хіба це не схоже на те, що ти хотів скористатися мною?
— Ні, ні! Все не так… я почав пити, бо в мене був жахливий день, а номер в готелі я виймаю вже більше тижня, просто мій будинок на ремонті, варіантів не було.. я не думав, що ти подумаєш про мене так.
— Арон, я не хотіла тебе образити, але не думаю, що нам варто далі продовжувати спілкування.
Я не можу вірити його словам, він міг завчасно придумати виправдання, або я не вмію довіряти людям.
— А з Джером ти будеш продовжувати спілкування? Він взагалі-то вбив людину.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дозволь мені залишитися на ніч , Кетрін Сі», після закриття браузера.