Читати книгу - "Подолати страх близькості, Ілсе Санд"

і зовнішній, може бути стратегією самозахисту від більш вразливих емоцій, зокрема безпорадності, смутку чи навіть крихкої забороненої радості.

Якщо, читаючи цю книжку, ви відчуваєте роздратування, причина може полягати в тому, що ви впритул підійшли до однієї зі своїх стратегій самозахисту. Ви використовуєте роздратування, щоб захистити себе від розгубленості та дискомфорту, які є першим кроком до виявлення стратегії самозахисту і звільнення від неї.

Гнів — це один із рівнів стратегії самозахисту. Не мета. Деякі люди відчувають велике полегшення, коли стратегії самозахисту, за якими приховано гнів, стають гнучкими і вони чітко усвідомлюють, що сердяться. Вони помічають, що їм стає набагато легше казати «ні» і дбати про себе. Відповідно в них цілком може скластися враження, що вони нарешті досягли мети.

Але гнів — це лише проміжна станція. Існує спокуса залишитися там і дозволити йому перейти у модель поведінки.

Іще один приклад. Коли Каспер налагодив зв’язок зі своїм гнівом, то повернувся додому і розповів своїм літнім батькам, що думає про їхні методи виховання і про ті випадки, коли, як йому здавалося, вони його підводили. Випустивши пару, він уперше за багато років почувався настільки радісним та енергійним.

Утім бездумно дозволяти гніву переходити в модель поведінки — це метод виживання, а не конструктивна емоційна навичка. Спалах гніву може мати позитивний результат і в деяких випадках є ефективнішим, ніж відсутність реакції. А якщо ви добре вмієте просити вибачення, то зможете налагодити стосунки в разі непорозуміння.

Проте для більшості людей краще, якщо всі сторони контролюють свій гнів і не піддаються йому миттєво. Найрозумніше буде не навантажувати своїм гнівом інших, поки ви не провели внутрішню роботу та не накопичили достатньо енергії, щоб стримувати себе, бути чуйними і відкритими до співрозмовника.

Лише через багато років Каспер зміг побачити ситуацію очима батьків. Він захопив їх зненацька і засмутив своїми звинуваченнями, які вони були не здатні зрозуміти. Тривалий час вони ставилися до нього насторожено і трималися на відстані, тому що боялися подальших нападок.

Відчути й виразити гнів — не кінцева мета. Набагато більше життєвої сили приносять смуток та жага, які перебувають під гнівом. Завдяки їм ви можете відкрити шлях до більшої близькості і зв’язку з іншими.

Смуток і біль

Під стратегіями самозахисту у вигляді роздратування та гніву лежить прошарок смутку і болю. Дехто гадає, що це стосується лише тих, у кого було важке дитинство. Але ні в кого не буває ідеальних батьків. Коли ми були малими, то відчували розчарування, брак любові або уваги. І це залишило на нас відбиток більшою чи меншою мірою.

Продовжимо діалог між Мартіном та психотерапевтом. Минуло трохи часу, відколи виявився гнів Мартіна.

П: Що ви зараз відчуваєте у своєму тілі?

М: Клубок у горлі — холодний — смуток.

П: Чого вам бракує?

М: Не знаю. (Відводить погляд.)

П: Ви відводите погляд, що відчуваєте?

М: Порожнечу.

П: Що всередині порожнечі?

М: (Сльози течуть по щоках.)

П: Чого ви зараз хочете? Чи можу я щось сказати або зробити, щоб ви почувалися щасливим?

М: Сказати, що я вам подобаюсь. (Плаче.)

Відтак виринає дитячий спогад. Мартін пригадує, як за сімейним столом він уважно спостерігав за обличчям матері, наче боявся втратити рідкісну нагоду побачити її усмішку. Найчастіше її обличчя було беземоційним і відстороненим, і він пригадує відчуття розчарування і втрати, з яким уставав із-за столу. Тоді йому вдалося побачити себе обережним маленьким хлопчиком, який робив усе можливе, щоб заслужити на любов, але отримував дуже мало емоційної близькості та уваги. Зараз Мартін відчуває цей брак любові. Це справді приголомшливий досвід — повторно пережити відчуття, що вас не люблять, особливо коли мова йде про людей, з якими у вас існував тісний зв’язок у дитинстві. Але це ключова проблема, і вона ж є джерелом відновлення енергії.

Співчуваючи собі малому, він як дорослий чоловік, який досі намагається заслужити на любов, став відчувати смуток.

Коли ми відкидаємо стратегію самозахисту, дитячі почуття можуть проявитися з початковою інтенсивністю. Спершу Мартіну було дуже неприємно, коли його охопив смуток. Але щойно він навчився приймати це почуття і звільняти для нього місце, то помітив, наскільки близькі між собою смуток та радість і наскільки життєствердною може бути їхня присутність. Завдання в тому, щоб відновити контакт зі своїм смутком. Звільніть для нього місце, виразіть його словами та інтегруйте його, щоб він став частиною вашої особистості. Тоді ви зможете легко визнавати і виявляти його у близьких, довірливих відносинах.

Чимало недоречних патернів виникає через намагання уникнути смутку й дискомфорту.

Бути наодинці з собою означає бути наодинці з болем, який ви пережили, з любов’ю, яка колись у вас була, і з її браком. Якщо ви дистанціювалися від любові або нелюбові, наявних у вашому дитинстві чи в старшому віці, ймовірно, ви дистанціювалися і від своєї здатності відчувати, наскільки подобаєтеся іншим.

Шарлотта, яка проходила тривалий курс психотерапії, розповідає: «Тепер я навчилася відчувати, чи подобаюся людині, з якою зустрічаюсь, — або ж вона хоче бути зі мною з особистих міркувань. У другому випадку я менше вкладаю у відносини і більше дбаю про себе.

Колись я віддавала своє серце практично будь-кому, хто усміхався мені і простягав руку. Глибоко в душі я почувалася нещасною людиною, яка повинна бути вдячною вже за те, що до неї поставилися добре.

Переживши повторно свої дитячі спогади, я зрозуміла, що колись була дитиною, яка любила і жила в жахливих умовах у плані емоційного контакту і тепла.

Спочатку це усвідомлення мене приголомшувало — хоча сльози, які я лила, були переважно слізьми полегшення. Певний час результат був нестійким: в одну мить я чітко бачила своє усвідомлення, а в наступну з’являлися сумніви щодо того, що саме я зрозуміла. Я поступово подолала хаос та розгубленість і віднайшла свою нову ідентичність, на якій тепер ґрунтую рішення у відносинах з іншими».

Хід думок Шарлотти «Я — нещасна людина» було закладено в ній з дитинства; і, скільки б вона не намагалася мислити позитивно, він продовжував проявлятися та контролювати її поле зору, викликаючи депресивні епізоди. У дитинстві це було потрібно для того, щоб захистити її від браку любові. Лише коли Шарлотта змогла прямо подивитися на умови, в яких жила в дитинстві, і налагодити зв’язок зі своєю емоційною реакцією на це, та стійка фундаментальна ідея втратила вплив. Шарлотта нарешті змогла знайти нове самосприйняття з урахуванням того, що вона — доросла жінка.

Виявляючи стратегії самозахисту, які зараз приносять більше шкоди, ніж користі, ви не завжди відчуватимете радість. Імовірно, спочатку ви почуватиметеся вразливими, викритими, але водночас більш повноцінно сприйматимете життя. Як правило, ви відзначатимете, що у вас краще виходить бути присутніми у взаєминах — добре це чи погано. Дехто каже, що після цього відчуває більше задоволення і радості від вдалих стосунків і водночас більше болю від тих, у яких з певних причин не вдається досягти близькості.

Коли людина вперше відчуває свій біль і при цьому має хороший, тісний контакт з іншою людиною, це викликає дуже життєствердні відчуття.

Розповідає Урсула: «Коли мене огорнув глибокий смуток і я вперше не хотіла втекти, а натомість підтримувала контакт із психотерапевтом, для мене наче відкрився новий світ. Я почувалася водночас вразливою і живою. Моє уявлення про те, що можна отримати від життя, розширилося, а надія та енергія зміцнилися».

Нерідко ми витрачаємо