Читати книгу - "Не хотіла Ліза заміж, Янина Кап (Зоя Маг)"

 «Слухняний хлопчик» — подумав Ярік. 
— Лізо! Стій! — крикнув таки він, наказуючи собі і своєму язику, контролювати мову та слова, які вилітають з його рота. Юрист все ж! І таке мелить…

Жінка пригальмувала і зупинилась не обертаючись. Він помітив, як опустилась її голова, ворухнулася плечі у зітханні і як загрозливо розвернувся всім корпусом до нього хлопець. Аж пакети на асфальт поставив. Ярослав у два кроки опинився перед парою. Ліза розвернулась. 
— Що ти хотів…? Щось забув додати до тієї гидоти?

— Я хотів перепросити… за усе .. — знічено відповів. Було соромно, а ще зрозумів, що скучив шалено. Вони і не були ніколи вони друзями, та все одно скучив. 
— Вже на вибачався і надякувався…. — сказала і показала ребром долоні на шию. — оту-то ти мені вже. — йди вже з миром. Гордієнкові вітання. 

— То давай хоч підвезу додому! — викрикнув Ярослав, коли вона піднявши долоню розвернулась геть.

— Замала машина!— почувся бас від Бугая. 
А точно, він же на купешці… 

Ну та нічого! Не можна виправити, тільки смерть, все інше підлягає коректурі. От і він візьметься. 
Сів за кермо, вдивляючись як дві фігури, хлопця-богатиря і колишньої тендітної однокласниці, повільно віддалялись від нього. 
Не хотів грузити друга питаннями про неї, тому просто скинув запит  своєму помічнику, знайти інформацію про жінку, а з другом, вони знайдуть інші теми для розмов. Нічого Лізку обговорювати!