Читати книгу - "Шви помсти , Anna O"

Глава 9 : Почерк мертвого

«Якщо смерть може бути твором, то цей був справжнім витвором мистецтва. Чи це була помста, чи ява, що намагається сказати більше за слова?» — Деніл

 

Тіло, яке лежало на столі, більше не було просто об'єктом для розтину. Воно стало чимось значно більшим. Щоразу, коли Деніл заглиблювався у дослідження, він відкривав все нові й нові подробиці. Його серце билося важче, а свідомість була насичена відчуттям незрозумілої напруги, коли він спостерігав за цією страшною експозицією. Це було не просто насильство це була безжальна, холодна і жорстока реконструкція людини.

 

Всі ці частини, що були пришиті до її тіла, не були випадковими. Він звернув увагу на тонкість і точність, з якою було зібрано це тіло. Цей розтин не нагадував випадкову жорстокість це була безсумнівна майстерність, майже якби хтось створював магістра .

«Це не просто помста. Це... щось більше», думав Деніл, не вірячи своїм очам. Наближаючи скальпель до її відкритих органів, він помітив щось дивне. Один з розрізів був занадто акуратно зроблений, а шви надто ретельно виконані. Немов хтось був дуже обізнаний у людській анатомії. А це не було просто випадковим збігові обставин. Це було створення монстра, який нагадував Франкенштейна.

Він перевірив очі і знайшов більше того, що його збивало з пантелику. Частини тканин, які виглядали, як відрізані частини тіла, мали явні ознаки не тільки неіснуючих органів, але й нелегального втручання у тіло. Погляд, який дивився на нього з її очей, був холодним і неживим, а самі очі мали відмінності. Вони не належали їй.Руки і ноги були неправильно з'єднані з іншими частинами. Але й більше, коли Деніл спробував знайти будь-які зразки поранень на її тілі, то зрозумів, що це не було простою смертю це було взагалі щось інше. Не було слідів, які могли б вказувати на напад чи звичайне вбивство. Тіло було змінено настільки, що сам процес смерті виглядав дуже... необов'язковим.

"Вона не була знищена вона була створена знову." Деніл відчув холодне відчуття. Це не був звичайний труп. Це був витвір, що змінив суть її існування.

«Хтось зробив це навмисно, хтось виконував якийсь план», подумав він, помітивши знову ці шви, ці страшні зміни , які не мали сенсу .Раптом до нього підійшов його колега детектив Артур Міллер, слідчий, що займався розслідуванням цієї справи. Він побачив, як Деніл розглядає тіло, і підійшов ближче.

 

- "Ви знайшли щось нове?" запитав Міллер, не відводячи погляду від тіла.

 

- "Це не просто вбивство. Це... майстерно створене тіло. Це... немов хтось намагався зібрати частини іншого, наче створення... нового організму." - Відповів Деніл, злегка похитуючи головою, неначе намагаючись повірити в те, що він побачив.

 

Міллер замислено глянув на тіло, а потім перевів погляд на Даніла:

 

- "Не можливо, щоб хтось так ретельно планував це. Я мав би дізнатися про це. Це виглядає, як деякий психопатичний експеримент.

- "Це не випадковість, Артур. Тіло було ретельно оброблене, частини були підібрані з точністю, щоб створити щось нове. Це більше, ніж просто вбивство, це... мистецтво," пояснив Деніл, наповнений тривогою і респектом до того, що побачив.

Артур помовчав, поглянувши на розтину, а потім заговорив знову:

- "Це могло бути пов'язано з кимось із минулого. Можливо, хтось із її знайомих, хтось, хто мав причину насмілитися на таке. Що, якщо це було щось особисте?"

Деніл нахмурився. Він знав, що це було більше ніж просто помста за образи. Він міг відчути це, навіть не дивлячись на всі ці чужі частини її тіла. Це не було лише бажанням покарати. Це був план. Чи була це справжня помста, чи щось набагато більше?

- Ми повинні знайти цього маніяка, Артур. І якнайшвидше." сказав Деніл, відчуваючи, як потягнулася темна тінь цього розслідування.

Робота йшла своєю чергою, але це було не просто розслідування вбивства. Це була битва за те, щоб зупинити те, що вже не можна було зупинити новий монстр, який був зібраний з частин тих, кого він вбив, або тих, хто був змушений ставати частинами цього страшного "мистецтва".

Деніл обернувся до аркуша паперу, на якому були записи. Він знав, що знаходиться в самому серці цієї трагедії, і що йому ще належить знайти, хто стоїть за всім цим. Вбивця залишав свої сліди у кожній дрібниці, і навіть якщо вони здавались випадковими, вони мали своє пояснення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍