Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Глава 9

Аня сиділа на м’якому дивані, спостерігаючи за тим, як Макс розливає коктейлі, його рухи були плавними та впевненими. Вона відчула, як її серце почало битися швидше, кожен його жест здавався продуманим, а погляд — інтригуючим. Вони були вже кілька годин в клубі, але Аня відчувала, що все лише починалося. Вона намагалася приховати своє збудження, але це було складно. Макс знав, як привернути її увагу навіть найменшими деталями.

— Візьми це, — сказав Макс, протягуючи їй келих. В коктейлі виблискував лайм, його скибочка, покладена на край, була яскраво-зеленого кольору.

Аня подивилася на нього з зацікавленням, не знаючи, чому саме цей лайм здається їй таким важливим. Макс усміхнувся, помітивши її погляд.

— Хочеш, я покажу тобі, як правильно пити цей коктейль? — запитав він, його голос став трохи нижчим, а погляд — більш інтимним.

Вона кивнула, навіть не знаючи, чого саме чекає. Макс взяв скибочку лайму і ніжно прокрутив її пальцями, так, що її сік виблискував на світлі. Поступово, злегка нахиляючи голову, він підійшов ближче до її обличчя.

— Лайм має певний смак, але тільки якщо ти дійсно відчуваєш його, — прошепотів він, посміхаючись.

Він злегка притиснув скибочку лайму до її губ, поклавши його так, щоб вона могла відчути аромат і смак. Аня взяла його, і в той момент, коли вона занурила губи в кислий смак лайму, відчула, як їхні погляди зустрілися. В її шлунку затремтіло, а її тіло ніби відреагувало на кожен його рух.

Макс залишався близько, його очі не зводились з її обличчя, в яких мерехтіла грайливість. Він зробив паузу, ніби обмірковуючи, чи вона готова до наступного кроку. Аня відчула, як її серце б’ється швидше, як кожна частинка її тіла почала реагувати на його присутність.

— Це лише початок, — прошепотів він, коли вона вже закінчила пити коктейль.

Вона не могла сказати, чому його слова здавались такими провокативними. Це був лише лайм, лише коктейль, але щось у тому, як він поводився, як вони стояли один перед одним, створювало певну магію.

Аня глибше вдихнула, відчуваючи кисло-солодкий післясмак лайму на губах. Макс побачив її реакцію і, зробивши крок назад, тихо додав:

— Ти готова до нового досвіду, Аня? Я покажу тобі, як повністю віддатися смаку.

В її серці затрепетала ще одна хвиля бажання. Вона зрозуміла, що це вже не просто гра. Це був її шанс. І вона вирішила, що не буде більше вагатись.

 

 

Аня все більше потрапляла під вплив Макса, і це було її вибором. Вона вирішила, що не буде більше соромитися своїх бажань, не буде більше шукати виправдань своїм вчинкам. Усе було зрозуміло: вона жадала цієї уваги, цієї гри, цих хвилин, коли її світ ставав яскравим і незабутнім. Макс був її воротами в цей світ, і вона не мала наміру відмовлятися від нього.

Але він не був таким, як вона могла собі уявити. Тепла атмосфера клубу, чарівний коктейль і спокійний голос Макса були лише частиною великої гри, яку він вів. Він знову змінював правила, а Аня продовжувала слідувати за ним, навіть коли розуміла, що це може її призвести до того, що вона буде знову сама.

Макс пішов до бару, залишивши її саму. Спочатку це не здалося дивним. Вона звикла, що він іноді відходить, але цього разу щось було не так. Вона сиділа, спостерігаючи за ним, як він сміється з іншими людьми, як він знову і знову повертається в коло своїх знайомих, тоді як вона все більше відчувала, як поглинала тиша навколо.

Вона намагалася не звертати увагу, але чим довше вона сиділа одна, тим більше відчувала себе чужою серед цих людей. Вони, здається, не помічали її — вона була просто однією з численних осіб, які випивають і танцюють. Її почуття приналежності до цієї компанії зникло так швидко, як і з’явилося.

Через кілька хвилин Макс повернувся, але замість того, щоб сісти поруч, він просто коротко поглянув на неї і сказав:

— Я йду. Важливі справи, — його голос був холодним, майже байдужим.

Аня відчула, як її серце почало битися швидше від розчарування. Вона встала, намагаючись приховати це від нього, але він вже був далеко. Він не дав їй шансів навіть запитати, чому так різко пішов. Вона залишилася в клубі, оточена натовпом, який не помічав її. Вона відчула себе забутою.

Кілька хвилин пізніше він повернувся до неї на мить, поклав руку на її плече і з усмішкою додав:

— Ти ж не образилась? Це всього лише ніч. Ти знаєш, я не затримуюсь довго.

Аня мовчала, хоча її серце билося шалено. Він знову залишав її саму. Він знову кидав її, як і завжди. Це був її вибір, і вона сама підставила себе під цей холодний відхід.

Вона намагалась не дати йому побачити її розчарування. Погляд Макса, його легка посмішка, якою він намагався заспокоїти її, змусили її замовчати. І хоч вона відчувала, як цей момент змінює її, вона не могла знайти в собі сили сказати щось, що могло б змінити ситуацію.

З його відходом, клуб для Ані став ще темнішим. Вона не могла більше залишатись тут, розуміючи, що її присутність не мала жодного значення для Макса. Вона не знала, чому постійно поверталася до нього, хоча і розуміла, що він був лише ілюзією. Ілюзією того світу, де вона могла бути важливою, але так і не ставала.

Аня почувала, як кожен момент, проведений з Максом, витискає з неї усе більше емоцій. Він був як наркотик — спочатку маленька доза, яка затуманює розум і дає відчуття піднесення, але з кожним разом її тіло та душа все більше звикали до цього, і тепер, коли він не був поруч, все виглядало порожнім і безбарвним. Вона не могла впоратися з цим почуттям, що все в її житті стало менш значущим, коли Макса не було поруч.

Кожен раз, коли він давав їй мінімум уваги, Аня відчувала сплеск емоцій. Вона дивилася, як він її ігнорує, а потім повертається, немов нічого не сталося. Це була не просто фізична відсутність — це було психологічне випробування, коли вона відчувала себе в центрі уваги, а потім враз залишалася сама, відкинута в тінь.

Вона почала замислюватися, чи готова вона далі йти за ним в цей безвихідний цикл. Чи варто жертвувати собою і своєю гідністю, щоб бути поруч з ним, чи насправді вона бажає цього, чи просто шукає спосіб заповнити порожнечу, яка з’являється після кожного відходу Макса? Її внутрішній голос кричав про те, що все це не так, що вона заслуговує на більше, але кожен раз, коли вона дивилась у його очі, ця внутрішня боротьба здавалась не такою вже й важливою.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍