Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало"

розділ 32

Прозорі натяки

 

Флот у затоку заходив красиво та велично. Десь унизу його радісно зустрічали криками городяни, примудряючись перекрикувати чайок, які вирішили половити рибу ледь не біля самого берега. А тут, угорі, в палаці на оглядовій вежі всі мовчали. Дехто задумливо, дехто злякано. І всі ці люди так чи інакше намагалися щось прочитати на обличчі імператора. Але проклятий хлопуць був незворушний, а іноді ще й лівий куточок його губ починав підводитися, але Ромул швидко себе зупиняв і так жодного разу не посміхнувся.

Реакція імператора на появу флоту цікавила людей, що зібралися на вежі, найбільше. Деяких тому, що вони все ще сподівалися на щось і намагалися зрозуміти, як діяти далі. Інші боялися потрапити під гарячу руку вчорашнього безвольного любителя полювання та придворних красунь. А рука у молодого імператора виявилася дуже гарячою та важкою. Просто він до певного часу це вдало приховував. І навіть тоді, коли несподівано для всіх став магом, його ще ніхто не боявся. Адже без захисту палацу він був ніким. Начебто.

І тут на тобі. Пообіцяв викинути в море до демона та дракона прима — викинув. Причому, не тільки того, кого обіцяв, а й групу підтримки, що прийшла з ним, наплювавши на давність родів і можливі неприємності. Допливли до берега тоді лише дехто з них і одразу ж кинувся мстити — збирати Велику Раду. А демон із драконом у підсумку просто взяли та зникли. Точніше, демон зник, його ніби щось кудись затягнуло, а дракон страшенно заволав і полетів геть.

Велика Рада збиралася повільно. Імператор чомусь загадково посміхався і розлякував усіх підряд вогнем, що потріскував між долонями. Причому стверджував, що це просто таке тренування на концентрацію.

А потім, коли майже всі представники сімей, що входять до Великої Ради, так чи інакше, але з'явилися, і навіть почали обговорювати те, в чому звинуватити імператора і чи варто це робити, усміхнений імператор вийшов зі своїх покоїв і порадував усіх присутніх, включно зі слугами, тим, що до столиці йде флот. Точніше флоти. Повертаються додому. І що незабаром у охочих навести нарешті лад, буде така можливість. І взяти участь у цьому наведенні вони зможуть у будь-якій якості. Головне, заздалегідь про це попередити.

Що за флоти, напевно, здогадалася навіть остання служниця.

А ось чому імператор усміхався, ніхто не зрозумів.

А йому лише відомості про флоти принесла дівчина. Та сама, що останні кілька днів ходила задумлива і всіляко Ромула уникала. Вона принесла ці відомості ще вчора ввечері. А пішла з покоїв імператора по потайному ходу лише вранці. І без опору пообіцяла не втікати, з'явитися на балу та повірити. Щоправда, Ромул теж пообіцяв не розв'язувати війну, якщо йому не підуть на зустріч. Але він чомусь був впевнений, що до цього точно не дійде. І збирався бути дуже переконливим.

То чому б не посміхатися?

***

— Про вашу негідну поведінку буде сказано… — пристрасно говорив сивий чоловік, розмахуючи руками мало не у Ромула перед обличчям, хоча стояти мав за три кроки від нього.

Велика Рада таки зібралася. Ну майже. Нещасні великі і високі, мабуть, зовсім зневірившись і вирішивши не чекати, поки Кадмія Ловарі офіційно новому імператору присягне, стали хапатися за соломинки. Для повноти Ради вони прихопили найближчих родичів відсутніх членів, проголосивши їх гідними замінниками. Тимчасовими. Покопалися у зведенні законів, розшукуючи те, що можна імператору пред'явити і вимагати відповіді. І оголосили день обговорень. Обговорень чогось саме, розумно не уточнили.

І не те, щоб вони всерйоз думали, що можуть чимось на Ромула натиснути, хоча були й такі, що не розуміли, що в нього шансів натиснути і звинуватити в безчесті, а то й зраді набагато більше. Але не могли ж вони не спробувати зробити гарну міну за поганої гри. Ну, хоч би великодушно його пробачити. Ухваливши це рішення на голосуванні.

— Принизивши бідну дівчину, ви вчинили як…

Ромул нарешті зрозумів, що це він чи то про ту дурепу, яку довелося викидати з намету, чи то про подібну їй і підняв руку, вимагаючи замовкнути. Тому що слухати заплутану та багатослівну промову йому давно вже набридло.

— Ця дівчина вирішила ризикнути честю, пропонуючи чоловікові те, що йому не треба, — сказав він вкрадливо. — Мабуть, батьки погано виховали її, не сказавши, що так робити не можна, — глянув на оратора і посміхнувся. — Але якщо вас так турбує її честь, думаю, ви зумієте її залишки врятувати. Адже у вас є неодружені сини, онуки, племінники?

Нещасний захисник честі відступив на крок, а хтось із радників реготвнув.

— Давайте винесемо це питання на голосування, — запропонував Ромул, усміхнувшись ще ширше. — Захист постраждалої честі нерозумних дівчат, це ж саме те, чим має займатися Велика Рада. І що швидше це питання буде вирішено, то швидше честь дівчини буде врятована.

Довелося Раді цю честь рятувати. Проголосувати проти її порятунку після того, як самі цим перейнялися, вони не змогли. Навіть тих, що утрималися, було небагато.

А кого вони зрештою одружать, Ромулу було вже не цікаво.

Після негідної поведінки Ромулу були пред'явлені недостатньо активні пошуки вкрадених артефактів. І радники здивувалися, коли імператор поцікавився, чому їх хвилює втрата його особистих цінностей? Претендувати на них вони не могли, хіба що зайнятися повторною крадіжкою. Від згадки того самого птаха Ромул просто відмахнувся, навіть не ставши нічого говорити. Нехай самі собі щось придумають, он у городян добре вдалося дійти висновку, що з таким імператором птах не дуже й потрібний. Великі також могли постаратися. Тим більше, вони вже встигли дізнатися про все, що було доступно, про вогняних магів. Ну, більшість встигли, ті, що були розумнішими.

Допущення ситуації теж висунули, але якось мляво. І навіть не стали сперечатися, коли Ромул звинуватив їх у цьому ж.

Загалом, у результаті Велика Рада виявилася набагато розумнішою за кілька Малих. Мабуть, зовсім дурнів туди не брали. А починати війну, коли довкола незрозуміло що діється, власникам земель не хотілося. По-перше, у імператора на даний момент флот більше. І навіть якщо вдасться зібратися у велику коаліцію, чого поки ніхто особливо не прагнув, команди, що повернулися до імператора, і командувачі професійніші будуть. А тут ще й вогняні маги, що з'явилися з небуття. І незрозумілі розмови про те, що божок та король Золотих Туманів вирішили дружно вчинити самогубство. І неможливість із Золотими Туманами зв'язатися, у тому, що спроби були, Ромул анітрохи не сумнівався.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍