Читати книгу - "Втрачений символ"

просвіченої країни-утопії, де свобода думки, освіта мас та досягнення науки витіснять темряву задавнених релігійних забобонів.

Руку підняла білявка в чорному.

— Так?

— Сер, — почала дівчинка, піднявши угору свій стільниковий телефон. — Я збирала про вас інформацію в Інтернеті і довідалася, що ви впливовий франкмасон.

Соломон підніс догори свій масонський перстень.

— У цьому немає таємниці. Могли б і не витрачати гроші на Інтернет.

Учні розсміялися.

— Гаразд, — вагаючись мовила дівчинка. — Ви щойно сказали про «задавнені забобони», і мені здалося, що коли хтось і поширює ці задавнені забобони, то це масони.

Соломон і оком не змигнув.

— Та невже? А чому?

— Ну, я взагалі-то багато читала про масонство, і знаю, що у вас є чимало дивних древніх ритуалів та вірувань. Я знайшла в Інтернеті статтю, де йдеться, що масони вірять у потужну силу якоїсь древньої магічної мудрості, здатної підняти людину до рівня богів.

Усі повернулися і поглянули на білявку так, наче вона несповна розуму.

— Взагалі-то, — зауважив Соломон, — вона правду каже.

Дітлахи відвернулися від дівчинки і подивилися на Пітера широко розкритими очима.

Стримуючи посмішку, Соломон спитав білявку:

— А що ще сказано в тій премудрій інтернет-статті стосовно цієї магічної мудрості?

На обличчі дівчинки з’явився занепокоєний вираз, але вона не перервала читання зі знайденої веб-сторінки.

— Щоб сховати цю мудрість від людей лихих і недостойних, древні закодували свої знання, приховавши могутні істини під покровом метафоричної мови символів, міфів та алегорій. І донині ця зашифрована мудрість оточує нас повсюдно. Вона закодована у нашій міфології, нашому мистецтві та окультних працях древності. На жаль, сучасна людина втратила здатність дешифрувати це складне мереживо символів... і тому цю велику істину загублено.

Соломон уважно вислухав дівчинку.

— Це все?

Вона знічено завовтузилася у кріслі.

— Та ні, є ще дещо. Трохи.

— Я так і думав. Будь ласка, розкажіть нам.

Дівчинка трохи завагалася, але потім прокашлялася і продовжила:

— Згідно з легендою, мудреці, що колись давно зашифрували древні таємниці, залишили щось на кшталт ключа... чи пароля, яким ці закодовані секрети можна розкодувати. Кажуть, що цей магічний пароль, відомий як verbum significatium, має здатність зняти покривало темряви та відімкнути древні таємниці, відкрити їх для вивчення і зрозуміння людством.

Соломон задумливо посміхнувся.

— Та ото ж... verbum significatium... — Він якусь мить дивився у простір поперед себе, а потім знову опустив очі на біляву дівчинку. — А де ж зараз це чудесне слово? Цей пароль?

Дівчинка знітилася, певно, пошкодувавши, що кинула виклик запрошеному промовцеві, але таки дочитала інформацію на веб-сторінці:

— Легенда стверджує, що verbum significatium сховане глибоко під землею, де терпляче чекає свого історичного моменту, коли людство не зможе існувати без істини, знань та мудрості всіх віків. На цьому лихому й темному перехресті людство нарешті здобуде з-під землі це слово й почнеться нова чудесна епоха знань та просвіти.

Дівчинка вимкнула свій мобільний і знічено опустилася в крісло, очікуючи глузливої, нищівної відповіді.

Після тривалої тиші ще один учень підняв руку.

— А ви самі вірите у це, містере Соломон?

Пітер посміхнувся.

— Чом би й ні? Наша міфологія має тривалу традицію магічних слів, що забезпечують проникнення в таємниці та набуття богоподібної сили. І донині дітлахи вигукують «абракадабра!», сподіваючись створити щось із нічого. Звісно, ми вже забули, що це слово аж ніяк не іграшка; воно має коріння в древньому арамейському містицизмі — Avrah KaDabra означає «я творю, коли говорю».

Тиша.

— Але ж, пане, — наполягав один учень, — невже ви й справді вірите у здатність єдиного слова... цього verbum significatium, чи як там... що воно спроможне відімкнути нам древню мудрість і забезпечити просвіту і знання в усьому світі?

Обличчя Пітера Соломона не видало жодної емоції.

— Мої переконання не повинні вас цікавити. Вас має цікавити те, що це пророцтво про прийдешню просвіту відлунює буквально в кожній релігійній вірі та в кожній філософській традиції на землі. Індуси називають цей час добою «Кріта», астрологи — добою Водолія, юдеї описують прихід месії, теософи називають це Новою добою, а космологи — Гармонічною Конвергенцією і навіть пророкують конкретну дату.

— Двадцять перше грудня 2012 року? — вигукнув хтось.

— Так, це станеться бентежно швидко... якщо ви вірите в математику індіанців майя.

Ленґдон тихо розсміявся, пригадавши, як Соломон років з десять тому передбачив нинішній сплеск телевізійних спецвипусків, які пророкуватимуть, що кінець світу настане 2012 року.

— Точний час не має значення, — мовив Соломон, — але мені видається напрочуд цікавим той факт, що всі різноманітні філософські течії людства дивовижним чином сходилися в одному: іде велика доба просвітлення. В кожній культурі, в кожній епосі, в кожному куточку світу мрія людини зосереджувалася на одній і тій самій чітко визначеній ідеї — на прийдешньому апофеозі людини... на неминучій трансформації нашого людського інтелекту і реалізації його справжнього потенціалу. — Соломон посміхнувся. — Чим же можна пояснити таку синхронність вірувань?

— Їхньою істинністю, — почувся тихий голос з юрми учнів.

Пітер різко обернувся.

— Хто це сказав?

Піднята рука належала тендітному азійському хлопчику з тонкими рисами обличчя, що вказували на його непальське чи тибетське походження.

— Мабуть, в душі кожного закарбовано універсальну істину. Можливо, всередині кожного з нас криється одне й саме повідомлення, як, скажімо, спільна константа в наших ДНК. Вочевидь, ця колективна істина і пояснює схожість усіх наших легенд, всіх наших внутрішніх повідомлень.

Соломон аж просяяв. Він стиснув долоні біля грудей і поштиво вклонився хлопчику.

— Дякую.

Усі в аудиторії мовчали.

— Істина, — мовив Пітер, звертаючись до аудиторії. — Істина має силу. І якщо всі ми схиляємося до схожих ідей, то, може, ми робимо це тому, що ці ідеї є істинними... закарбованими глибоко в наших душах. І коли ми чуємо істину, навіть не розуміючи її, то відчуваємо, що вона знаходить відгук всередині нас... що вона звучить в унісон з нашою підсвідомою мудрістю. Імовірно, що істина не пізнається нами; ця істина радше воскресає в нашій пам’яті, наново пригадується, наново розпізнається... як те, що вже існує всередині нас.

В аудитори запанувала абсолютна тиша.

Соломон розтяг її на кілька секунд, а потім тихо сказав:

— На завершення я хотів би додати, що відкриття істини — це завжди нелегко, завжди бентежно. Впродовж усієї історії кожен період просвіти супроводжувався темрявою і переслідуваннями. Такими є закони природи і