Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

Лада мовчала аж до космопорту. Дивилася на вогні далекого міста, ковтала злі сльози, до крові кусала губи і здригалася щоразу, коли фари висвічували щити з рекламою «РоксГруп».

– Я не хотіла, щоб хтось помер, – сказала, коли автомобіль зупинився на парковці. – Рокс пишався предками, називав музей «серцем Торі-Ейл». Ніби у Торі-Ейл колись було серце! Він не водив туди сторонніх. Тільки сім’ю та друзів. Тих, перед ким можна сміливо хвалитися жадібністю і підлістю, розумієте? Я збиралася показати його дорогоцінні експонати всьому світу, і на цьому все! Я хотіла оприлюднити історію, яку підчищали віками. Відкрити правду про віандійську еліту! Не через гроші, а заради справедливості!

Жасмин непевно знизала плечима і нагадала, що краще поквапитися.