Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба"

Раді, народу тіритів) [IOSPE, І2, № 4]. Аналогічна форма звернення, що починалася словом αρχαιθ (владі), відома ще в одному дуже фрагментованому написі другої половини II ст. Він інтерпретується як якась вказівка міській владі з боку римської адміністрації. Форма звернення, в якій на першому місці стоять архонти, а потім Рада, народ або місто, добре відома з епіграфічних пам'яток грецьких міст Західного Причорномор'я[1096]. Поряд з іншими даними вона свідчить про занепад значення Народних зборів і аристократизацію міського самоврядування.

Рис. 87. Монети Тіри перших сторіч н. е.

Головним органом виконавчої влади в Тірі була колегія архонтів на чолі з першим архонтом-епонімом. Посада першого архонта (Πρωτος αρχων) була новим явищем у структурі міського управління у перших століттях н. е. і пов'язувалася з антидемократичними тенденціями, з аристократизацією міського самоврядування[1097]. Окрім чотирьох архонтів, у декреті 181 р. згадано секретаря міста (γραμματευς της πολεως), ейсегета (εισηγητης) і 15 осіб без зазначення посади [IOSPE, І2, № 2]. Очевидно, ці особи входили до складу Ради Тіри і, як її члени, поряд зі спеціальною посадою секретаря міста, скріплювали підписами постанови Народних зборів.

Ейсегет, що поставив свій підпис під декретом 181 р., був особою, яка вносила проекти постанов на розгляд до Народних зборів. Однак, можливе й трохи інше тлумачення цієї посади. Судячи з епіграфічних пам'яток Херсонеса, розміщення членів Ради в декретах відповідало рангу його членів[1098]. Цей факт дає підставу для висновку, що ейсегет, який у декреті 181 р. стояв на першому місці серед членів Ради, в Тірі міг виконувати ті ж обов'язки, що і проедри у Херсонесі[1099]. Можливо, що це була посада голови Ради. В такому разі обов'язком ейсегета було вносити пропозиції і головувати на Народних зборах, які приймали закони і постанови щодо громадянських справ.

Цікаво, що в Тірі, судячи з декрету 181 р., було чотири архонти і 16 членів Ради, тобто, кількість членів Ради і архонтів була кратна чотирьом. Це дає змогу припустити, що в місті усе вільне населення поділялося на чотири філи. Вірогідно, що такий поділ веде свій початок з грецької колонізації, коли усі колоністи поділялися рівномірно й згідно з встановленим порядком, незалежно від їх походження і родових зв'язків. Кожна така одиниця отримувала свого бога або героя-заступника й епоніма, тобто мала свій культ для поклоніння і постійного жертвоприношення[1100]. Таким чином, вже за часів грецької колонізації філи перестають бути інститутами родового ладу, а стають, як і римські триби, територіальними округами, по яких розподілялися усі члени громадянської общини і відбувалося голосування під час Народних зборів[1101].

Привертає увагу й те, що в декреті 181 р. немає згадки про будь-яких магістратів, крім архонтів. Судячи з фрагментованого декрету IV — початку III ст. до н. е., в елліністичну добу серед тірських магістратів були агонофети[1102]. У перші століття н. е. ця посада зникає, що, мабуть, треба пов'язувати з якимись реформами державного устрою. Цілком можливо, що брак згадки про будь-яких магістратів у декреті 181 р., на відміну від більш раннього часу, свідчить про концентрацію влади в руках колегії архонтів і падіння значення інших магістратур у місцевому самоврядуванні.

Судячи з декрету 181 р., можна говорити, що до складу Ради Тіри входив секретар міста, обов'язком якого було складання протоколів, а також засвідчення офіційних документів Ради і Народних зборів. Причому функції секретаря міста в Раді були близькі обов'язкам секретаря Ради, посада якого відома в інших грецьких містах Північного Причорномор'я[1103]. Поява цієї посади, очевидно, якоюсь мірою може свідчити про збільшення ваги Ради і тенденції до зближення законодавчої і виконавчої влади в цей час.

У II—III ст. у складі Ради Тіри були два римські громадянина, які, з огляду на їхні посади, належали до провінційної знаті. Зараз важко сказати, які саме функції в Тірі виконували Т. Аврелій Флавін і Клавдій Нікомах, чи Нікомед, але, базуючись на тому, що Т. Аврелій Флавін займав посаду військового, центуріона якогось легіону, можна припустити, що він очолював вексиляцію римських військ. Враховуючи, що на чолі тірської залоги у II ст. стояли саме центуріони — спочатку V Македонського, а згодом І Італійського легіонів, це припущення здається цілком імовірним.

Про те, що тірську вексиляцію очолювали римські громадяни, свідчить трискладова структура імені й інших військових посадових осіб. Це Марк Еній Ілладіан і Тит Требій Фронтон, центуріони V Македонського легіону, які очолювали тірську вексиляцію у II ст.

Важко сказати, яким чином представника провінційної знаті або римського громадянина, командира вексиляції, було включено до складу міської Ради. Цілком можливо, що Т. Аврелію Флавіну спочатку надали місцеве громадянство, а потім юридично він міг бути обраним до складу Ради Тіри.

Наявність у складі Ради представника провінційної знаті, а, можливо, командира вексиляції римських військ, що дислокувалися у місті, свідчить про певні зміни, що сталися в міському управлінні, та політичну залежність Тіри від римської адміністрації. Не виключено, що обрання до складу Ради представників провінційної знаті обумовлювалося бажанням продемонструвати цим актом лояльність Риму і вірність проримській політиці. Наявність у складі Ради представників провінційної знаті дає змогу говорити про тенденцію зближення функцій міської Ради з декуріонами провінційних міст[1104], яка врешті-решт мала спричинитися до квазімуніципального характеру міського самоврядування.

Показово, що, судячи з декрету 181 р. і копії листів 201 р., посади першого архонта, секретаря міста і членів Ради в Тірі займали римські громадяни. Про це свідчить структура їх імен, бо добре відомо, що імператор Клавдій заборонив перегрінам приймати римські імена, загрожуючи смертною карою. Незаконне привласнення трискладового імені у римській правовій практиці вважалося фальсифікацією [Suet., Claud., 25, 3; Dig., 48, 10, 13].

Повне римське ім'я Публій Елій Кальпурній носив перший архонт Тіри, якого згадано в листі легата Нижньої Мезії Овінія Тертулла. Він, судячи із високої посади, яку обіймав 201 р., був тіритом і належав до представників соціальної верхівки населення, а також був римським громадянином. Як правило, римляни, що селилися у провінційних містах, не мали громадянських прав місцевих громад, а складали окрему групу населення, яка займала тут привілейоване становище і тому не вважала за необхідне користуватися громадянськими правами у місті, де жила, брати участь у роботі Ради, Народних зборів і міських магістратів[1105]. Однак Публій Елій Кальпурній, імовірно, не був римлянином за походженням, а отримав римське ім'я від свого батька. Його батько, в свою чергу, прийняв