Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

Відвернув увагу, так відвернув.

Залишок вечора Настя провела, обдумуючи отриману інформацію.

Вони ще жодного разу не згадували тему шлюбу й дітей. Точніше одного разу згадували, ще до того, як з’їхалися, але тоді Настя просто відмахнулася, вирішивши, що Гліб сам не усвідомлює, наскільки серйозні речі говорить.

А тепер… Це ж закономірно — люди починають зустрічатися, потім з’їжджаються, привикають, одружуються, народжують дітей. Ніхто не скаже, скільки потрібно прозустрічатися, перш ніж переспати, скільки разів переспати, перш ніж з’їхатися, і скільки борщів зварити, щоб отримати в повне одноосібне користування руку й серце.

Насті здавалося, що й думати-то про це ще рано, їй комфортно жити так, як вони живуть зараз. Точніше некомфортно, але некомфортно в міру і з інших причин. А Глібу? Адже йому скоро тридцять, напевно, він дійсно замислюється про дітей, які не гіпотетичні, років через п’ять, а цілком реальні, яких можна починати планувати, а то й робити. До того ж з нею.

До них знову хтось підходив, вітався, знайомився, Імагін жваво розмовляв, а Настя зовсім губилася, раз у раз гублячи суть бесіди, пірнаючи назад у свої думки. Їй було страшно, а ще чомусь бентежно, ніби вона передчувала…

Їхати вони з Глібом зібралися раніше, ніж подібне спало на думку більшості.

Коли Настя схилилася, прошепотіла Імагінові на вухо, що не проти була б відчалити додому, він навіть не намагався чинити опір. Звичайно, йому ж тут було цікавіше, ніж Насті, хоча б тому, що навколо багато знайомих, але не настільки, щоби затримуватися довше.

Уже вийшовши на вулицю, прямуючи в бік машини, Настя стала роздумувати про те, з якою насолодою скине з ніг туфлі, виколупає з голови шпильки. До того ж зробити це вона збиралася ще в машині, навіть до дому не дотерпіла б. Сподівалася, що Імагін пробачить їй ось таке перевтілення з принцеси в попелюшку прямо на його очах. Зрештою, якщо вже він будує далекосяжні плани, має бути готовий і до такого.

Здається, втекти з заходу раніше вирішили не одні вони. Ті самі Самарські, на яких Гліб не так давно вказував, стояли біля машини неподалік. Дівчина дивилася на небо, відхилившись в обіймах чоловіка, закинувши голову, а чоловік щось говорив на вухо, гладячи круглий живіт.

Настя навіть зніяковіла, тут же відводячи погляд. Відчула, ніби вони з Глібом підглядали за чимось дуже особистим, хоч і винні не були.

Імагін, мабуть, думав так само, тому що порушувати чужу інтимність не став — підійшов до машини, вона блиснула фарами, вітаючи, а потім відчинив двері, запрошуючи Настю зайняти місце.

Вона встигла, а от Гліб ні. Зачинив двері з її боку, а потім розвернувся, усміхаючись.

***

— Теж втікаєте? — Яр почув, як в одній із сусідніх машин спрацювала сигналізація, озирнувся, помітив Гліба, вирішив, що не проти перекинутися парою слів.

Тому посадив Олександру в машину, доручивши Артему розважати пані розмовами, поки він не повернеться, а потім підійшов.

— Ага, — Гліб потиснув простягнуту руку, — як у вас справи? — кивнув у бік автомобіля Самарського.

— Добре. Чекаємо… — Яр усміхнувся, Гліб теж, Марк колись відповів на це питання приблизно так само.

— Коли чекаєте?

— Місяці через два. І навіть не намагайся запитати, кого, — Самарський говорив серйозно, але однаково було видно, що настрій у нього хороший.

А Гліб і не збирався випитувати. Скоро однаково стане відомо, хто кого: Яр Марка, Марк Яра або жінки чоловіків.

— Дружині вітання передавай, ну й подяку мою.

— За що подяку? — Самарський здивувався, озираючись на власну машину.

— Допомогла з працевлаштуванням, а я ще так і не зміг подякувати особисто.

Уточнювати, у чому допомога і з яким працевлаштуванням, Ярослав не став. Мабуть, з’ясує в дружини, просто кивнув, обіцяючи передати.

— Якщо будеш у середу в Самойлових, зможеш. Вони святкуватимуть день народження молодшої, ми ніби їдемо.

— Ми теж їдемо.

— Тоді до зустрічі, — знову рукостискання, Яр кинув один єдиний зацікавлений погляд на машину, туди, де сиділа супутниця Гліба, розвернувся, прямуючи до свого автомобіля.

Фурор сьогодні явно був спричинений Імагіним із його супутницею. Тільки ледачий не шепотівся про те, що в Гліба ніби як нова дівчина. Звичайно, всі й до цього чули про те, що він живе з якоюсь студенткою, але поки на власні очі не переконалися, сумнівалися. Сьогодні шанс переконатися був у всіх.

Сам Яр поставився до цього спокійно, він щось на Імагіна ніби як не претендував, та й у самого турбот по горло, нема коли забивати голову чужим особистим життям, але трохи цікаво все ж було.

Ярослав кілька разів знаходив Гліба з дівчиною поглядом, вивчав, дійшов висновку, що захоплення знайомого цілком закономірне, ніби як схвалював, хоча його схвалення ніхто не потребував, а потім притискав Олександру тісніше, думаючи, що його власне захоплення теж цілком закономірне, і дуже добре, що об’єкт цього захоплення спокійно собі стоїть поруч, а не шукає нові пригоди собі для душі, а йому на голову.