Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

212
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 123 124 125 ... 165
Перейти на сторінку:

- Поїхали, я не проти, - знизав плечима і взяв з вішалки піджак.

- А де ти був? - спохопилася Настя біля порога.

- З Аркадієм розмовляв. На балконі в його кімнаті.

- Зрозуміло, - кивнула дівчина і вийшла в коридор. Віктор закрив двері.

- Ти як почуваєш себе? Забагато випила, тобі не здається? - незвично червоні губи чоловіка розтягнулися в посмішці, і на нижній виступила крапелька крові.

- Ні, не здається. Ти губи обвітрив, - кивнула на ранку і відвернулася, проходячи повз кімнат.

- В якому сенсі? - не зрозумів чоловік, торкаючись до губи і стираючи краплю крові. - Твою матір, - зі злістю вилаявся.

- Пити треба було менше на холоді, - дорікнула Настя, коли вони спускалися сходами.

- Доброго ранку, - бадьоро пролунав раптом до болю знайомий голос. Настя здригнулася. До них назустріч піднімався Стас. Одягнений в одні бриджи. І це в чужому домі. Ні краплі сорому.

- Доброго, Стас, - відповів Віктор.

- Доброго, - буркнула Настя, пропускаючи його повз себе. Голий торс хлопця зачепився за її плече, і вона сіпнулася, як від удару струмом.

- Виспався? - поцікавився чоловік, змушуючи Стаса зупинитися між ними. Настя спустилася нижче.

- Ні. МОЯ не дає мені висипатися, - відповів хлопець, а потім на Настю погляд опустив. - А ви як? Настя теж, напевно, не виспалася.

Дівчина погляд на нього з-під окулярів кинула.

- З чого ти взяв?

- Ну, якщо спросоння спальні переплутала ... - і посмішка ця зухвала. Вона перила від злості так міцно стиснула, що пальці заболіли. Значить, він все-таки помітив її, і навіть не потрудився прикритися. Продовжував трахати свою дівку прямо у неї на очах. Кинула погляд на чоловіка, який примружившись спостерігав за дивним діалогом.

- Так це був ти? - роблено округлила очі.

- А то ти не впізнала.

- Я не розглядала. Не маю звички спостерігати за іншими! - розгорнулася на підборах і поспішила вниз по східцях. Чортів мерзотник. Настя знала, що не потрібно повертатися до Києва. Опиралася до останнього, заздалегідь віддаючи собі звіт в тому, як складно це буде, але навіть не припускаючи, що почуття, які давно пішли можуть настільки трансформуватися в щось важке і повне люті.

1 ... 123 124 125 ... 165
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не моя, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не моя, Елла Савицька"