Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

Жасмин сіла у машину. Ввімкнула нічну музичну станцію, зменшила звук до мінімуму і погасила в салоні світло.

– Ти втомився, Роксе. – Простягла чипси як єдиний доступний засіб перемкнути увагу. – Заплющ очі і хрумти картоплею, поки не полегшає. Іноді спрацьовує.

– Я все роблю як треба! – Ален відмахнувся від частування і витрусив на підлогу всі обгортки у пошуках ще однієї загубленої цукерки. – Роблю так, як зробив би батько. Ну, майже так… Я хотів жити мирно, але всі довкола прагнуть війни! Навіть Б’єн. Не чекав від нього. Не повіриш, та він мене вразив. Дуже неприємно вразив.

– З Елісти прибудуть адвокати?

– Найкращі. Вони вчепляться в Б’єна та інших мертвою хваткою. Але чому мене це не тішить, асіанко?