Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 1: Первісне суспільство"

Козача Долина; 22 — Коломак; 23 — Копанки; 24 — Залінійне; 25 — Мажарове; 26 — Хижняківка; 27 — Орельська; 28—30 — Мерефа, Тимченки VI, урочище Таранцеве; 31 — Васищеве; 32 — Липці; 33 — Вовчанськ; 34 — Печеніги; 35 — Суха Гомольша; 36 — Червона Гусарівка; 37 — Мечебілове; 38 — Морокине; 39—42 — Велика Комишуваха, Мала Комишуваха, Сніжківка, Поляни; 43 — Янохине; 44 — Рубці; 45 — Куп'янськ; 46 — Голубівка; 47 — Сватове; 48 — Студенок; 49—52 — Діброва, Іллічівка, Ямпіль — Усове Озеро, Дронівка — Лиманське Озеро; 53 — Капітанове І; 54 — Лиман; 55 — Проказіне І; 56 — Бахмутізка; 57 — Троїцьке; 58 — Рудівка; 59 — Райгородка; 60 — Щастя; 61 — Нижньобараніківка; 62 — Біловодськ; 63 — Плотина; 64 — Великий Суходіл; 65 — Провалля; 66 — Свердловськ; 67 — Бірюкове; 68 — Астахове; 69 — Благівка; 70 — Молодогвардійськ; 71 — Переможне; 72 — Миколаївка; 73 — Луганськ; 74 — Олександрівськ; 75 — Зимогір’я; 76—78 — Слов'яносербськ, Привітне, Пришиб; 79, 80 — Лисичанськ, Привілля; 81—83 — Степанівка, Брянка, Городище; 84—87 — Артемівськ, Клинове, Пилипчатине, Мідна Руда; 88 — Переїздна; 89 — Єнакієве; 90 — Донецьк; 91 — Шахтарськ; 92 — Зрубне; 93 — Новоамвросіївка; 94 — Старобешеве; 95 — Роздольне; 96 — Широка Балка II; 97 — Безіменне II; 98 — Кременівка; 99 — Маріуполь — Азовсталь; 100 — Миколаївка; 101 — Волноваха; 102 — Дружківка; 103 — Слов'янськ; 104 — Комишуваха; 105 — Іванівна; 106 — Павлівна; 107 — Великомихайлівка; 108 — Петропавлівка; 109—111 — Троїцьке, Павлоград, Богуслав; 112 — Богданівна; 113 — Вербки; 114 — Терни; 115 — Хащеве; 116 — Личкове; 117—120 — Йосипівка, Дмухайлівка, Новоподряж, Лобойківка; 121, 122 — Попова Балівка, Верхня Маївка; 123 — Олександрівськ; 124 — Огрінь; 125—128 — Петромихайлівка, Новогупалівка, Гнаровське, Вільнянські кургани; 129 — Басань; 130 — Костянтинівка; 131 — Запоріжжя — Вознесенська Гора; 132—134 — Таврія, Заможне, Виноградне; 135 — Троїцьке; 136 — Новолипівка — Аккермень; 137—139 — Тимошівка, Михайлівна, Пришиб; 140 — Новоукраїнка, 141 — Новоолександрівка; 142 — Велика Білозерна; 143—146 — Гюневка, Зповітне, Благовіщенка, Балки; 147 — Верхні Сірогози; 148—151 — Софіївка, Любимівка, Вільна Україна — Червоний Перекоп, Новокам'янка — Чорна Долина; 152 — Ювілейне; 153—156 — Чорноморське — Комінтерн; Новочорномор'я, Нововолодимирівка, Широке; 157 — Бабенківка; 158 — Рисове; 159 — Танкове; 160 — Чкалове; 161 — Криловка; 162 — Сусаніне; 163 — Лугове; 164 — Далеке; 165 — Акташ; 166 — Лугове; 167—169 — Борозенське, Костирка, Новокаїри; 170 — Кут; 171 — Чортомлик; 172—174 — Солоне, Оріхове, Вовніги; 175 — Олесандропіль; 176 — Пушкарівка; 177 — Головківка; 178 — Кривий Ріг. Білогрудівська культура (III): 1 — Нетішин; 2 — Славута; 3 — Іванівна; 4 — Миропіль; 5 — Чортория; 6 — Слободище; 7 — Троянів; 8 — Райки; 9 — Швайківка; 10 — Сандраки; II — Новоселки; 12 — Чернин; 13 — Старосілля; 14 — Хотянівка; 15 — Бортничі; 16 — Вишеньки; 17 — Кийлів; 18 — Козинці; 19 — Пирогів; 20 — Підгірці; 21 — Мокіївка; 22 — Салтанівка; 23 — Сміла; 24 — Суботів; 25 — Велика Андрусівка; 26 — Стецівка; 27 — Тростянець; 28 — Северинівка; 29 — Печера; 30 — Яриня; 31 — Букатинка; 32 — Чернявка; 33 — Яруга; 34 — Кричанівка; 35 — Оленівка; 36 — Білий Камінь; 37 — Гайсин; 38 — Гордіївка; 39 — Якубець; 40 — Паланка; 41 — Пісковець; 42 — Собківка; 43 — Попу дня; 44 — Кочержинці; 45 — Білогрудівський ліс. Культура Hoya (IV): 1 — Ісаків; 2 — Держів; 3 — Дем’янів; 4 — Бовшів; 5 — Сидорів, 6 — Підгора; 7 — Улашківді; 8 — Королівна; 9 — Островець; 10 — Вікторів; 11 — Коцюбинчики; 12 — Магала; 13 — Кельменді; 14 — Бурдюги; 15 — Берново; 16 — Оселівка. Культура Станово (V): 1 — Холмді; 2 — Meдведівці; 3 — Німецька Кучава; 4 — Старе Давидкове; 5 — Мукачеве; 6 — Станове; 7 — Дідове; 8 — Берегове; 9 — Дякове. Малобудківська група (VI): 1 — Малі Будки; 2 — Гай; 3 — Бесідівка; 4 — Воїнська Гребля; 5 — Ницаха; 6 — Сердюкове ІІ; 7 — Тимченки-мис; 8 — Студенок V; 9 — Головач — Пінчукові Горби; 10 — Лагері — Лисий Горб.

Значно складніше визначити етнічний склад населення степової частини Правобережної України у другій половині II тис. до н. е. У XV ст. до н. е., коли припиняє існування культура багатоваликової кераміки, а Лівобережну Україну заселяють племена зрубної культури, на території Північно-Західного Причорномор’я складається сабатинівська культура. Участь у її творенні брали носії культури багатоваликової кераміки. Це простежується у кераміці та інших рисах матеріальної культури. Разом з тим, очевидно, для народження нового великого етнічного масиву з високим рівнем розвитку економіки та надзвичайною щільністю заселення території, новою технікою домобудівництва, спеціалізованою металообробкою однієї культури багатоваликової кераміки було недостатньо. У формуванні сабатинівської культури, з огляду на специфічні форми кераміки, мали брати участь і носії балканського кола структур, зокрема культури Монтеору. Етнічна належність останньої була швидше за все протофракійською. На усіх правобережних степових поселеннях більшою чи меншою мірою представлений посуд у вигляді дворучних чаш, кубків із петельчатими ручками, наліпами. Для культур Ноуа, Кослоджень та сабатинівської характерні єдині типи кістяних знарядь праці, вістря стріл та псалії. Така схожість може бути пояснена спільною генетичною підосновою, спільними витоками цих племен. Загалом серед культур другої половини II тис. до н. е. сабатинівська була однією з найрозвиненіших, що впливала на західних, північних та східних сусідів.

Північно-західними сусідами сабатинівців були носії культури Ноуа у лісостеповому Подністров’ї, яких деякі дослідники відносять до протофракійського етносу. Всебічні міжкультурні зв’язки носіїв названих культур дали підставу зробити припущення про існування історичної спільності культур Кослоджень — Ноуа — Сабатинівка. Водночас сабатинівська культура розглядається як західна пізня ланка зрубної культурно-історичної спільності та відзначається участь зрубної культури у формуванні сабатинівської.

Відокремлено продовжувала розвиватися культура племен Закарпаття, де внаслідок переміщення племен курганної культури та культури Віттенберг і певного змішування населення на зміну культурі Отомань прийшла своєрідна культура Станове. Носії останньої належали до фрако-іллірійського масиву (карта 14).

Три століття стабільності (XV—XIII ст. до н. е.) спричинилися до демографічного вибуху, коли щільність населення