Читати книгу - "Небезпечнi мандри"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одного холодного вітряного ранку в березні (вже й не скажу, котра то була весна) Ліщина дрімав у своєму лігві, то прокидаючись, то знову впадаючи в дрімоту. Останнім часом він рідко виходив нагору, бо дуже став мерзлякуватий, та й нюх і ноги були вже не ті, що колись. Снилась йому всяка всячина — щось про дощ і бузиновий цвіт, коли це він прокинувся і відчув, що біля нього тихенько лежить якийсь інший кріль. Певно, хтось із молодиків прийшов спитати поради. Хоча вартовий, що надворі охороняв вхід до його нори, мав би спочатку попередити його, Ліщину, а тоді вже впускати гостя. Та дарма! — подумав Ліщина. Він підвів голову й спитав:
— Ти хочеш поговорити зі мною?
— Так, саме для цього я й прийшов! — відповів гість. — Адже ти знаєш мене, чи не так?
— Авжеж, знаю, — сказав Ліщина, сподіваючись, що за мить пригадає гостеве ім’я. І тоді побачив, що гостеві очі в пітьмі лігва ледь мерехтять срібним світлом. — Так, мій повелителю! — мовив він. — Так, я знаю тебе!
— Останнім часом тебе змагає втома, — сказав гість, — але я можу цьому зарадити. Я прийшов спитати тебе: чи не хотів би ти пристати до моєї Оусли? Ми будемо раді тобі! У нас тобі сподобається! Ти готовий? То й ходімо!
Вони вийшли нагору повз молодого вартового, що не звернув на гостя ніякісінької уваги. Світило сонце, й кілька кролів та кролиць, попри холод, вийшли на сильфлай. Тут Ліщині здалося, що тіло більш йому не потрібне, й він лишив його на краю канави, але ще спинився на мить — глянути на своїх кролів та трохи звикнути до предивного відчуття, ніби сила й спритність невичерпно переливаються з нього в їхні молоді тіла.
— Не потерпай за них! — сказав його супутник. — Усе в них буде гаразд і в тисяч їм подібних. Ходім зі мною, і ти побачиш і зрозумієш, що я хотів цим сказати!
І одним дужим стрибком опинився на вершині пагорка. Ліщина не відстав від нього. Разом вони легко подалися через гай, де вже розпукувалися первоцвіти.
Оглавление Частина 1. ПОДОРОЖ 1. ДОШКА З ОГОЛОШЕННЯМ 2. ГОЛОВНИЙ КРІЛЬ 3. РІШЕННЯ ЛІЩИНИ 4. В ПУТЬ! 5. У ЛІСІ 6. ЧИМ БЛАГОСЛОВИВ ПАН ФРIТХ ЕЛЬ-АГРАЙРУ 7. ЛЕНДРI Й РIЧКА 8. ПЕРЕПРАВА 9. ВОРОНА Й БОБОВЕ ПОЛЕ 10. ПУСТИРИЩЕ 11. ТЯЖКИЙ ПЕРЕХІД 12. ЧУЖИЙ У ПОЛІ 13. ГОСТИННІСТЬ 14. «МОВ ДЕРЕВА У ЛИСТОПАДІ» 15. КОРОЛІВСЬКА САЛАТА 16. ПЕРСТАЧ 17. БЛИСКУЧИЙ ДРІТ Частина II. НА ВОТЕРШИПСЬКОМУ ПАГОРБІ 18. ВИСОКИЙ ПАГОРБ 19. ЖАХ У ПIТЬМІ 20. СОТИ Й МИША 21. «САМ ЕЛЬ-АГРАЙРА ЗАПЛАКАВ БИ» 22. СУД НАД ЕЛЬ-АГРАЙРОЮ 23. КЕГААР 24. ФЕРМА 25. НАБІГ 26. СОН П’ЯТОГО 27. «Я САМ НЕ ПОВІРИВ БИ, КОЛИ Б НЕ ПОБУВАВ ТАМ» 28. ПIД ПАГОРБОМ 29. ПОВЕРНЕННЯ ЛІЩИНИ Частина III ЕФРАФА 30. НОВА ПОДОРОЖ 31. ЕЛЬ-АГРАЙРА І ЧОРНИЙ КРІЛЬ З IНЛЕ
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Небезпечнi мандри», після закриття браузера.