Читати книгу - "Безтурботний, Ю. Несбе"

— вигукнув Мьоллер. — Дружину власного брата?!

Харрі кивнув. Присутні обмінялися поглядами.

— І Стіне думала переїхати до Бразилії, нікого не попередивши? — продовжив Мьоллер. — Ні батьків, ні друзів? І навіть з роботи не звільнившись?

— Що ж, — сказав Харрі, — якщо ти вирішив пов’язати своє життя з грабіжником, якого розшукують і поліція, і, так би мовити, колеги по цеху, ти ж не почнеш видавати свої плани або свою нову адресу. Тільки одній людині вона все розповіла — Тронну.

— Останньому, кому варто було про це розповідати, — додала Беате.

— Вона, напевно, дуАмала, що добре його вивчила за тринадцять років спільного життя. — Харрі підійшов до вікна. — Цього чутливого, доброго і забезпеченого бухгалтера, який так сильно її любив. А зараз давайте я трохи поміркую про те, що відбувалося далі.

Іварссон пирхнув:

— А до цього чим ти тут займався?

— Коли Лев приїхав у Осло, Тронн із ним зв’язався. Сказав, що вони люди дорослі й брати і їм слід усе обговорити. Лев із радістю й полегшенням погодився. Але він справедливо побоювався з’являтись у місті, й вони домовилися зустрітись у Дісенгренді, поки Стіне була на роботі. Тронн по-доброму зустрів Лева, сказав, що спершу ця історія його пригнічувала, але тепер образа пройшла і він радий за них обох. Він поставив на стіл дві пляшки коли, і вони почали обговорювати практичні деталі. Леи дав Тронну свою секретну адресу в Дажуді, щоб той міг пере слати Стіне пошту, вихідну допомога і все таке інше. Йдучи, Лев, звичайно, і подумати не міг, що видав Тронну інформацію, якої бракувало для здійснення плану, задуманого ним іще в Сам Паулу.

Харрі помітив, що Вебер почав поволі кивати.

— Настав день ікс. Ранок п’ятниці. Ввечері Стіне разом і » Левом мала летіти до Лондона, а звідти наступного дня — до Бразилії. Тур замовлено через «Бразтур», а квиток її супутпи ка виписано на ім’я Петера Бернтсена. Упаковані валізи зали шились удома, а Стіне і Тронн, як завжди, пішли на служ(>у

О другій годині Тронн покинув своє робоче місце й попри мував до фітнес-центру на Спурвейс-гате. Там він розплати п ся карткою за годину занять сквошем, який заздалегідь замо вив, і заявив, що не зміг знайти партнера. Тим самим одна частина алібі опинилась у нього в кишені — чек про оплату, зареєстровану о чотирнадцятій тридцять чотири. Тоді він говорить, що замість сквоша хотів би позайматися в тренажерному залі, і прямує до роздягальні. Там у цей час дня завжди багато народу, хтось іде, хтось приходить. Він заходить із сумкою до кабінки туалету, переодягається в комбінезон і, щоб приховати його, надягає щось поверх, найімовірніше плащ. Він трохи перечікує, поки, за його розрахунками, покинуть роздягальню ті, хто бачив, як він заходив до кабінки, надягає сонцезахисні окуляри, бере сумку, швидко й непомітно виходить із роздягальні й проскакує повз стойку адміністрації. Припускаю, що він іде в бік Стенспаркена, а потім угору по Пілестреде, де робочий день на будмайданчику закінчується

О третій годині. Він пробирається на майданчик, стягує плащ, надягає на голову підвернуту лижну маску, а зверху, щоб приховати її, кашкет. Потім піднімається на горб і повертає ліворуч на Індастрі-гате. На розі з Бугстадвеєн він заходить до «Севен-елевен». Він уже був там кілька тижнів тому і перевірив, під яким кутом установлені камери стеження. Замовлений ним контейнер уже на місці. Таким чином, мізансцену для старанних сищиків підготовлено, адже він знає, що вони перевірять усе, що в ці хвилини зафіксують камери в магазинах

1 на заправках поблизу від філії банку. Він розігрує цей спектакль для нас, адже ми не бачимо його обличчя, зате дуже виразно бачимо, як він п’є із пляшки, не надягаючи рукавичок, кладе її до пластикового пакета, так що і він і ми впевнені, що відбитки не змиє можливий дощ, і опускає пакет у зелений контейнер, який вивезуть звідти ще нескоро. Він, звичайно, злегка переоцінював рівень нашого професіоналізму ще до того, як цей доказ розсипався на порох, проте йому пощастило. Деталі, що їх нашукала Беате, дозволили нам дійти висновку, що у Тронна залізне алібі. Адже ми знайшли вирішальні, непохитні докази проти Лева.

Харрі зупинився. В очах колег, які сиділи перед ним, читався легкий подив.

— Із цієї пляшки Лев пив, коли був у брата в Дісенгренді, —- продовжив Харрі. — Або в іншому місці. Тронн її і зберіг саме з цією метою.

— Боюся, ти забув одну деталь, Холе, — незадоволено пробурмотів Іварссон. — Ви ж самі говорите, що грабіжник був без рукавичок, коли хапався за пляшку. Якщо йдеться про Тронна Гретте, значить, і його відбитки залишилися.

Харрі кивнув у бік Вебера.

— Клей, — коротко кинув старий служака.

— Що-що? — шеф кримінальної поліції повернувся до Вебера.

— Відомий у середовищі грабіжників трюк. Вони злегка обмазують клеєм «Carlson» кінчики пальців, клей засихає — і готово: ніяких відбитків.

Начальник кримінальної поліції похитав головою:

— І де ж цей, як ви його називаєте, бухгалтер таких фокусів навчився?

— У нього старший брат — один із найдосвідченіших грабіжників у Норвегії, — пояснила Беате. —- Він напам’ять вивчив методи та манеру Лева. Той, наприклад, зберігав удома в Дісенгренді відеозаписи своїх власних злочинів. Він настільки вникнув у найдрібніші деталі роботи брата, що навіть Расколь упізнав у грабіжнику на відео Льва. До того ж завдяки зовнішній схожості братів і комп’ютерна обробка відеоматеріалів показала, що грабіжником міг бути Лев.

— Тьху-ти чорт! — вирвалося раптом у Халворсена. Він нахилив голову і перелякано подивився на Б’ярне Мьоллера, але той сидів із розкритим ротом, утупивши порожній погляд у якусь точку перед собою, немов йому куля лоб пробила.

— Ти не кинув цістолет, Харрі. Може, поясниш чому?

Харрі прагнув дихати рівно, хоча серце давно вже билося як

скажене. Приплив кисню до мозку — ось що зараз найважливіше. Він прагнув не дивитися на Беате. Пориви вітру звивали пасма її білястого тонкого волосся. М’язи на тоненькій шийці зарухались, і плечі почали тремтіти.

— Елементарно, — відповів Харрі. — Ти вб’єш нас обох. Чи у тебе є пропозиція трохи краща?

Тронн засміявсь і приклався щокою до зеленого приклада гвинтівки.

— А як щодо такої пропозиції, Харрі: у тебе двадцять п’ять секунд, аби обдумати всі можливі варіанти й покласти зброю на землю.

— Як завжди, двадцять п’ять