Читати книгу - "Втрачений символ"

і лише потім зміг заговорити.

— Кетрін...

— Час Кетрін збігає. Якщо хочеш врятувати її, пропоную тобі робити так, як я скажу. — Малах підозрював, що вона, напевне, вже померла, а якщо ні, то ось-ось помре. Втім, яка різниця. Їй довелося прожити достатньо довго, щоб подумки попрощатися зі своїм братом.

— Благаю, — мовив Пітер хрипким уривчастим голосом. — Пошліть до неї «швидку допомогу»...

— Саме це я і зроблю. Але спочатку ти скажеш мені, як вийти на потаємні сходи.

На обличчі Пітера з’явився вираз непідробного здивування.

— Що?!

— Сходи. У масонській легенді йдеться про сходи, що ведуть на кілька сотень футів під землю до потаємного місця, де заховане Втрачене Слово.

Здивування на обличчі Пітера змінилося панікою.

— Ти ж знаєш цю легенду, — насмішкувато мовив Малах. — Про потаємні сходи, сховані за величезним каменем. — І він показав на головний олтар — масивний гранітний блок із позолоченим написом івритом: І сказав Бог: Хай станеться світло! І сталося світло. — Вочевидь, оце — те саме місце. Вихід до сходів мусить критися на якомусь із поверхів під нами.

— У цьому будинку немає потаємних сходів! — заволав Пітер.

Малах терпляче посміхнувся і махнув рукою догори.

— Ця будівля має форму піраміди. — І він показав на чотиригранну склепінчасту стелю, що звужувалася догори і закінчувалася квадратним горішнім вікном у центрі.

— Так, Храмовий дім являє собою піраміду, але яке...

— Пітере, в моєму розпорядженні вся ніч. — Малах поправив білу шовкову мантію на своєму бездоганному тілі. — Однак Кетрін має набагато менше часу. Якщо ти хочеш, щоб вона жила, то скажеш мені зараз, як вийти на сходи.

— Я вже сказав вам, — заявив Пітер, — що в цій споруді немає ніяких потаємних сходів!

— Та невже? — І Малах неквапливо дістав аркуш паперу, на якому він переінакшував сітку символів з основи піраміди. — Це завершальне послання від масонської піраміди. Твій друг Роберт Ленґдон допоміг мені його розшифрувати.

Малах підняв аркуш і підніс його до очей Пітера. Коли Верховний магістр побачив його, то у нього аж подих перехопило. Шістдесят чотири символи не лише помінялися місцями і утворили групи з чітким значенням... Навіть більше — з хаосу матеріалізувалося зображення.

Зображення сходів під пірамідою.

Пітер Соломон приголомшено розглядав сітку символів, не вірячи своїм очам. Масонська піраміда поколіннями приховувала свою таємницю. Раптом ця таємниця ось-ось мала розкритися, і груди Пітера пронизало холодне лиховісне передчуття.

«Це завершальний код піраміди».

З першого погляду істинне значення цих символів так і залишилося для Пітера таємницею, зате він одразу ж збагнув, чому цей татуйований чоловік вірив у те, що вірив.

«Він гадає, що під пірамідою Гередом є потаємні сходи. Він хибно розуміє ці символи».

— Де вони?! — гримнув татуйований. — Скажи, де знайти сходи, і я врятую Кетрін.

«Якби ж то я міг сказати, — подумав Пітер. — Адже насправді їх немає». Міф про ці сходи був суто символічною частиною великих алегорій масонства. Як відомо, гвинтові сходи з’являлися на масонських креслярських дошках другого ступеня. Вони відображали інтелектуальне сходження людини до Божественної Істини. Як і драбина Якова, гвинтові сходи були символом стежини на небеса... подорожі людини до Бога... зв’язку між земною та духовною сферами. Її східці означали численні чесноти людського розуму.

«Він же має це знати, — подумав Пітер. — Бо пройшов усі ініціації».

Кожен масон-ініціат дізнавався про символічні сходи, якими мав змогу піднятися і які забезпечували йому можливість «причаститися до таємниць науки про людину». Франкмасонство, як і ноетична наука та древні таємниці, побожно ставилося до ще нерозкритого потенціалу людського розуму, і багато масонських символів стосувалося саме психології людини.

«Розум покоїться на плотському тілі, як золотий горішній камінь. Філософський камінь. По сходах спинного хребта опускається і піднімається енергія. Вона циркулює, поєднуючи небесний розум із плотським тілом».

Пітер знав, що недаремно хребет складається саме з тридцяти трьох хребців. Є тридцять три ступені масонства. Sacrum, основа хребта, або ж крижі, буквально означало «священна кістка». Тіло людське і справді є храмом. Глибоко шанована масонами наука про людину являла собою древнє розуміння того, як слід використовувати цей храм для його наймогутнішого та найшляхетнішого призначення.

На жаль, якщо розказати цьому чоловікові правду, то це аж ніяк не допоможе Кетрін. Пітер іще раз поглянув на сітку символів і зітхнув з виглядом людини, змушеної визнати свою поразку.

— Ваша правда, — збрехав він. — Під цією спорудою дійсно є потаємні сходи. І як тільки ви пошлете допомогу Кетрін, я вам їх покажу.

Татуйований мовчки вирячився на нього.

Соломон виклично дивився на нього.

— Або ви врятуєте мою сестру і дізнаєтеся правду, або убийте нас обох — і назавжди залишіться у невіданні!

Чоловік повільно опустив руку з аркушем і похитав головою.

— Ти засмучуєш мене, Пітере. Ти не пройшов випробування. Ти й досі тримаєш мене за дурня. Невже ти й справді не розумієш, що я шукаю? Невже ти й справді гадаєш, що я не збагнув свого істинного потенціалу?

З цими словами він повернувся до Пітера спиною і скинув свою мантію. Коли білий шовк тріпотливо упав на підлогу, Пітер вперше побачив довге татуювання, яке йшло вздовж хребта чоловіка.

«Боже милосердний...»

Від білої пов’язки на стегнах та сідницях посередині мускулистої спини піднімалися елегантні гвинтові сходи. Кожна сходинка розташовувалася на окремому хребці. Приголомшений Пітер мовчки піднявся поглядом сходами аж до основи черепа татуйованого чоловіка.

Пітер мовчав і лише дивився.

Татуйований нахилив голову назад і показав кружечок голої плоті на маківці свого черепа. Неторкану шкіру обрамляв змій, що скрутився кільцем, кусаючи себе за хвіст.

Очищення і спокута гріхів.

Чоловік випрямився й обернувся до Пітера. Величезний двоголовий фенікс на його грудях вирячився на нього невидющими очима.

— Я шукаю Втрачене Слово, — сказав чоловік. — Ти мені допоможеш? Чи хочеш померти разом із сестрою?

«Ти знаєш, як його знайти, — подумав Малах. — Ти знаєш щось таке, про що не хочеш мені розповідати».

Під час допиту Пітер Соломон розказав багато такого, про що, мабуть, зараз і не пам’ятав. Від повторних «процедур» у бакові для сенсорної депривації він почав марити і став слухняним. Неймовірно, але коли Пітер «розколовся», то все, що він розповів, дивовижним чином збігалося з легендою про Втрачене Слово.

«Втрачене Слово не метафора... воно і