Читати книгу - "Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Вислужену зброю україиського партизана і січового стрільця оглядав його син і скоро додумався, що збройні виступи, як найкращнй лік електрнзують смертельно хвору на зневіру націю… А коли прийшла велика пора, оця молодь тисячами ринула в УПА. Батьки тієї молоді робили точнісінько те саме: на Маківці й Лисоні, під Львовом й Києвом… Сучасна генерація не могла бути гіршою від своїх попередників…»[283]
Як відповідь на большевицьке видання львівського комсомолу про п'ятьох визначних героїв російської історії, як Александер Невський, Суворов і інші, в 1948 р. вийшло п'ять випусків серії «Слідами Героїв», між якими один випуск під нагол.: «Федь Черник», у якому змальовано героїчну постать Ф.Черника, в противагу до російської пропаганди.[284]
Велике значення сили традиціоналізму поодиноких груп нації, зокрема військових частин – стверджує Юрій Липа. Він вважає цілу націю сумою різнородних груп з традиціями, на яких будує нація свою силу. Як окремий приклад, він наводить традиціоналізм УСС і говорить: «Ще замало розуміють сучасники, якою великою річчю були вимарш на фронт Легіону УСС в 1914 р., вступ до Києва в 1918 р. синьо– і сіро-жупанників…»[285]
Ця велика і багата спадщина, якою стала для українського народу історична традиція УССтрілецтва, існує як реальний факт. Український народ її прийняв як свою цінність та як навід'ємну частину своєї історичної традиції.
Але усяка традиція мусить бути закріплена в пам'яті нації документами, матеріяльними пам'ятками та науково-історичними літературними творами. Це важливе і відповідальне завдання відносно традиції УССтрілецтва виконала знаменито після закінчення наших визвольних змагань – відома і заслужена видавнича кооператива «Червона Калина» у Львові.
Завдяки глибокому розумінню ваги цієї справи та творчим здібностям і організаційно-видавничому хистові кол. УССтрільців створено в 1921 р. у Львові видавничу кооперативу «Червона Калина», якої завданням було закріплення та збереження всієї нашої визвольної традиції останніх років, а зокрема традиції УССтрілецтва.
Ініціятори і творці задуманого діла виконали вповні своє завдання. Були це члени Управи та Редакції «Червоної Калини»: д-р Степан Шухевич, Осип Навроцький, Петро Постолюк, Лев Лепкий, Роман Купчинський, Богдан Гнатевич, Петро Пасіка і Михайло Матчак, які присвятили тій справі багато праці і знання. Крім них, багато інших кол. УСС-ів та кол. членів інших формацій Української Армії вложили свою працю в це діло.
Протягом 17 років свойого існування, видала «Червона Калина « 17 історичних календарів-альманахів, з цінними статтями і розвідками з періоду наших визвольних змагань, 10 річників щомісячного журналу «Літопис Червоної Калини», з багатим історичним матеріялом, цілий ряд обширних спогадів визначних учасників наших визвольних змагань, кілька монументальних історичних творів із новітньої нашої збройної боротьби, в тому три великі твори з історії УССтрілецтва: О.Думіна, Історія Легіону УСС, Збірник про СС «Золоті Ворота» і Альбом УСС. Видано також цікаві праці із визвольних змагань періоду гетьмана І.Мазепи, джерельний твір про Берестейський мир, знамениту працю Т.Масарика «Нова Европа», великий співанник з нотами з повним репертуаром стрілецьких пісень, та багато інших історичних, публіцистичних, літературних та популярних творів. Ці книжки в десятках тисяч примірників ішли в народні маси.
Щойно сьогодні, коли ми із кільканадцятилітньої перспективи переглядаємо і прочитуємо сотки статтей і більших творів із історії нашого недавно минулого, оглядаємо копії цінних документів із нашого державного будівництва та збройної боротьби, дивимося на тисячі цінних фотографічних знімок, що збереглися для майбутніх поколінь, вивчаємо монументальні історичні твори, написані і зредаговані з найбільшою дбайливістю і дивимося на ті пожовклі уже тепер дорогі сторінки видань «Червоної Калини», то треба сказати, що громадянам, які доконали це велике, надзвичайно важливе національне діло, належиться признання за виконаний Стрілецький обов'язок.
У виданнях «Червоної Калини» збережено в основі майже всю історичну бувальщину і традицію лицарів Червоної Калини, Українського Січового Стрілецтва.
Символ живої ідеїУкраїнська визвольна ідея, яка зродила Стрілецький чин – живе посьогодні. Вона не загинула, вона діє ще далі своєю давньою силою, вона ще жива та жде на своє здійснення. Українське Січове Стрілецтво – це не пройдений етап. Це не тільки минулий світлий спомин про його бойові діла. Це не тільки його багата і славна традиція, але також посьогодні ще діюча ідея і жива та актуальна проблематика. Вона обіймає і сьогодні найживотніші сучасні інтереси і стремління українського народу та є ясним дороговказом для його теперішніх зусиль. Основні елементи Стрілецької ідеології не втратили своєї актуальности, а навпаки, закріплені і збагачені досвідом довголітньої жертвенної праці і тяжкої боротьби, виступають сьогодні ще ясніше та виразніше, як всеобіймаюча програма дії сучасного українства.
Український народ по сьогоднішній день перебуває в тяжкій неволі, під жорстоким гнетом і терором московської тиранії. Україна – як і в 1914 році – остає частиною російської імперії. І ті самі бойові гасла: «До боротьби проти історичного ворога України, проти Росії! За розбиття московської імперії! За визволення поневоленого українського народу! За вільну самостійну українську державу!» – що їх підняв в 1914 році український народ устами свойого соборного політичного проводу, та за здійснення якого розпочали Українські Січові Стрільці збройну боротьбу, – ті самі гасла і сьогодні є єдиним і всеобіймаючим програмовим кличем усього свідомого українства по обох боках залізної заслони. Той самий клич спрямовує сьогодні думки, всю працю, всі зусилля та всю боротьбу українського народу, до тої самої мети, яка присвічувала Українському Січовому Стрілецтву та усьому організованому українству в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українське Січове Стрілецтво (визвольна ідея і збройний чин), Степан Ріпецький», після закриття браузера.