Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

На щастя для мага, той був мертвий уже два сторіччя, і оживати не збирався.

Придворні дами теж були незадоволені, і причини у них були майже такі самі, як і в імператриці. Їм слід було прийти до яблунь у всеозброєнні, бо чоловіча увага і так буде зосереджена на наречених, а якщо ще й вбрання підібрати неправильно, то взагалі станеш непомітною. А полювання на чоловіків ніхто не скасовував. І без того найкращих холостяків можуть забрати собі ті, кого цього року обрали у найпрекрасніші, а тут ще й поспіх. Хоч бери, згадуй старі добрі часи і починай ряди цих найпрекрасніших проріджувати. Пам'ятається, кілька років тому одна весела вдова аж трьох отруїла, намагаючись вирахувати онуку дуже багатого купця, з якою мав намір одружитися її коханець. Вдову, звичайно, спіймали і стратили, насамперед за смерть дочки одного з адміралів, але ж можна й не вбивати нікого. Дурні дівчата можуть випадково з'їсти ягідки, що викликають тимчасову сліпоту. І обпектися травою, від якої на два тижні покриваєшся червоним висипом з ніг до голови. Та чи мало небезпек у саду?

Чи треба говорити, що того вечора знахарки і травники мали виручку?

Незадоволені були й кавалери, які мали на збір яблук свої плани. Ось як розігнати дурних дівчат по кущах, якщо ні собак не встигли до палацу провезти, ні своїх людей у кухонні помічники влаштувати?

Натомість троє магів, що під покровом ночі знімали з корабля, що йшов до столичного острова, обплутаного сонними і стримуючими чарами пасажира, були задоволені собою і світом. На цей раз їм навіть битися ні з ким не довелося. Їх не помітили. Пасажир прокинутися та почати відбиватися не встиг. Ілюзії, що маскували маленький рибальський човен, не злетіли в самий невідповідний момент. Та й кинуться шукати цього пасажира не скоро. Тому що яблука поламали всі плани, а в нього репутація розуміючої і терплячої людини, яка сидітиме і чекатиме, поки замовники до нього прийдуть самі.

Втім, бігати професіоналу такого класу за якимись замовниками ні до чого. Самі прийдуть як зможуть.

А то й приповзуть на колінах із вибаченнями за затримку через якісь яблука.

Приповзуть і зрозуміють, що він десь подівся. Але куди подівся і коли саме зрозуміти навряд чи зможуть.

І вже точно не зможуть приплести в цю справу яблука і мурах, що жеруть їх.