Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата. Спадкоємці, Тетяна Гуркало"

— Цікаво, — сказав Ромул і наказав: — Веди.

Придворні, які були присутні при щасливому зарученні, проводили імператора і вартового зацікавленими поглядами, але йти слідом не посміли. Ромул навіть трохи потішився, схоже, вони починають згадувати, як правильно поводитися з імператором. Ну, чи бояться, що він, розгнівавшись, і їх одружить. Або ще якось помститься.

— Хто там на мене чекає? — спитав Ромул, коли придворні залишилися далеко позаду.

— Нічний вовк, справжній, тільки молодий, — таємничим пошепком сказав стражник.

— Цікаво, — тільки й зміг відповісти на таке повідомлення Ромул.

Малєн ні про яких нічних вовків не попереджав. Чи забув, чи вирішив влаштувати сюрприз. А може, це зовсім не вовк, а хтось зумів або підробити або якось добути їхні амулети.

Ромул хмикнув, погладив пальцем через рукав сім щитових мотузок і став сподіватися, що Ларама десь поруч. Довіряти незнайомцям він не збирався.