Читати книгу - "Земля Не пухом. Історія одного геоманта, Сергій Бобрицький"

– Скромняга… Іскорка… – Витер відрослою лапкою сльозу розчулення Хісс. – Та мені вже заздалегідь цікаво подивитися на твою ауру, коли ти відновишся після цієї пригоди, батьку.

– Ось цим, мабуть, зараз і займусь. – Сказав Грегор, нетвердою ходою прямуючи до центральної вежі замку. – Пане Д'Альбон, Хісс, попрохаю вас подбати про те, щоб мене до завтра не турбували.

– Звичайно, наставнику, відпочивайте. – Трохи схилив голову все ще шокований Леон.

– І Хісс – наведи порядок у дворі, але квітка нехай залишиться. Маю на неї плани.

– Як скажеш, бос. Як скажеш.