Читати книгу - "Коли час лише починався"

плече на гай з Семом.

- А Сем - з ним нічого не трапиться, як ви думаєте? - Звичайно, нічого, крихітко, -

заспокоїв її Карпентер.- Ну, лізь. Кондиціоноване повітря всередині корабля мало приблизно

таку ж температуру, як і в кабіні Сема; освітлення було холодним і тьмяним. За внутрішнім

люком шлюзової камери короткий коридор вів до сталевих гвинтових сходів, які йшли вгору,

до житлових палуб, і вниз, в машинне відділення. Карпентер поглянув на годинник, який

13

раніше перевів на чотири години назад, - було 8.24. Через декілька хвилин птеранодони

почнуть атакувати Сема, Карпентера, Марсі і Скіпа в "попередньому" часі. Навіть якщо тоді

викрадачі відразу після цього попрямували до корабля, часу ще достатньо - в усякому разі,

вистачить на те, щоб направити радіограму, а потім приготувати задуману пастку. Правда,

радіограму можна буде направити і тоді, коли Роул, Фрітад і Холмер будуть міцно замкнуті в

своїх каютах, але якщо що-небудь зірветься, така можливість може взагалі не статися, так що

краще зробити це відразу ж.

- Ну ось що, хлоп'ята, - сказав Карпентер.- Закрийте шлюз і ведіть мене в радіорубку.

Першу частину наказу вони виконали з великою готовністю, але виконувати другу

чомусь не поспішали. У коридорі Марсі зупинилася. Її прикладу послідував і Скіп. - Навіщо

вам радіорубка, містере Карпентер? - запитала Марсі. - Щоб ви могли повідомити наші

координати Космічної поліції і сказати їм, щоб вони поспішали сюди. Сподіваюся ви з цим

впораєтеся? Скіп подивився на Марсі, Марсі - на Скіпа. Потім обидва похитали головою.

- Почекайте, - з досадою сказав Карпентер. - Адже ви чудово знаєте, як це робиться.

Чому ви вдаєте, що не вмієте? Скіп втупився в підлогу - Ми... ми не хочемо додому, містере

Карпентер. Карпентер поглянув в їх серйозні обличчя. - Але ви повинні повернутися додому!

Куди ж ви ще подінетеся? Вони мовчали, ховаючи від нього очі. - Загалом так, -

продовжував він через деякий час.- Якщо нам вдасться зловити Роула, Фрітада і Холмера,

все чарівно. Ми протримаємося тут, поки не прибуде Космічна поліція, і здамо їх їй. Але

якщо що-небудь зірветься і ми їх не зловимо, у нас принаймні залишиться ще один козир - та

сама радіограма, яку ви зараз надішлете. Тепер далі. Я приблизно уявляю собі, скільки часу

потрібно космічному кораблю, щоб добратися з Марса на Землю. Але я, звичайно, не знаю,

за скільки часу це можуть зробити ваші кораблі. Отже скажіть мені, через скільки днів

Космічна поліція буде тут, на Землі, після того, як отримає вашу радіограму? - При

нинішньому розташуванні планет трохи більше ніж через чотири доби, - сказала Марсі.

- Якщо хочете, містере Карпентер, я можу розрахувати час точністю до... - Не треба,

достатньо і цього, крихітко. А зараз лізь вгору, і ти теж, Скіпе. Нічого втрачати час!

Діти повільно підкорилися. Радіорубка знаходилася на другій палубі. Деяка апаратура

здалася Карпентеру знайомою але велика частина була для нього суцільною загадкою. За

величезним, від підлоги до стелі, ілюмінатором відкривався вигляд на доісторичну рівнину.

Поглянувши вниз крізь фальшиве листя, Карпентер побачив гай, де був захований його Сем.

Він уважно огледів горизонт - чи не повертаються птеранодони. Але в небі нічого не було

видно. А відвернувшись від ілюмінатора, він побачив, що в рубці з'явився хтось четвертий.

Карпентер скинув з плеча рушницю і майже встиг підкинути її, коли металева трубка в руці

цього четвертого видала різкий скрегочучий звук, і рушниця зникла. Не вірячи власним

очам, Карпентер втупився на власні руки.

IV

Людина, що з'явилася в рубці, була висока і сильна. Одягнений він був приблизно так

само, як Марсі і Скіп, але розкішніше. На його вузькому обличчі було написано рівно стільки

ж душевних переживань, скільки на сушеній груші, а металева трубка в його руці була

спрямована Карпентеру точно між очі. Не вимагалося особливих пояснень, щоб зрозуміти:

зруш Карпентер з місця хоч на півкроку, і з ним відбудеться те ж саме, що і з рушницею.

Втім, людина зглянулася до того, що повідомила йому: - Якщо рушиш - розпилю.

- Ні, Холмере!- закричала Марсі.- Не смій його чіпати! Він просто допоміг нам, тому

що йому стало нас шкода! - Чекай, крихітко, ти ж неначе говорила, що їх тільки троє? -

сказав Карпентер, не зводячи очей з Холмера. - Їх насправді троє, містере Карпентер. Чесне

слово! Напевно, третій птеранодон був безпілотний. Вони нас перехитрували!

Холмер мав би посміхнутися, але він не посміхнувся. Він заговорив, і в його голосі

мало б прозвучати задоволення, але і цього не було. - Ми так і думали, приятелю, -