Читати книгу - "Аутсайдер"

рукаві повернувся до ослінчика. Двійко інших рушили на кухню, де найбільше зло — це хіба що половина торта «Їжа Диявола» [36] в холодильнику.

— У вас тут є вбиральня на першому поверсі? — спитала Ріґґінз у Марсі.

— Так, за коморою. Террі сам її прибудував минулого року.

— Угу. Лейтенанте, панянкам треба попісяти, тож там і починайте. І не баріться, — наказала вона, і до Марсі: — У вашого чоловіка є кабінет?

— Як такого — нема. Він облаштував собі дальній куток у їдальні.

— Дякую. Це ваш наступний крок, лейтенанте, — сказала вона й знову повернулася до Марсі: — Не проти, якщо я вам поставлю невеличке запитання, поки ми тут чекаємо?

— Проти.

Ріґґінз не звернула на те уваги:

— Останні кілька тижнів ви не помічали нічого дивного в поведінці свого чоловіка?

Марсі невесело гиготнула.

— Маєте на увазі, чи не накручував він себе до скоєння вбивства? Чи не ходив по дому, потираючи руки, чи не пускав слини й не бурмотів собі під ніс? Це вагітність на ваш здоровий глузд впливає, детективе?

— Я так розумію, ця відповідь означає «ні».

— Саме так. А тепер припиніть мене діймати.

Ріґґінз відкинулася назад і склала руки на животі. Поли­ши­ла Марсі з її пульсуючим сечовим міхуром і спогадом про те, що сказав їй Ґевін Фрік після тренування минулого тижня: «Про що це Террі останнім часом мислить? Здається, що він думками десь не тут. Наче з грипом бореться чи щось таке».

— Місіс Мейтленд?

— Що?

— Таке враження, що ви про щось загадались.

— Так, дійсно загадалася. Про те, що сидіти з вами на цьому ослінчику дуже незручно. Наче біля пічки, яка дихати навчилася.

І без того рум’яні щоки Бетсі Ріґґінз почервоніли ще дужче. З одного боку, Марсі й сама злякалась того, що сказала, — жорстокості цієї фрази. З іншого ж боку, вона відчула задоволення, що впіймала течію та влучила в ціль.

У всякому разі, Ріґґінз більше не поставила жодного запитання.

Здавалося, минула ціла вічність, поки повернувся Сабло, тримаючи в руках прозорий пластиковий пакет із пігулками, які знайшов у шафці вбиральні (безрецептурні препарати, ліки за рецептом зберігалися у двох убиральнях на другому поверсі), і з тюбиком крему, яким Террі лікував геморой.

— Усе чисто, — сказав Сабло.

— Ви перша, — мовила Ріґґінз.

За інших обставин Марсі поступилася б вагітній пані й потримала б у собі рідину трохи довше, але не зараз. Вона зайшла до вбиральні, зачинила двері й побачила, що кришка на бачку лежить нерівно. Бозна-що вони там шукали — певно, наркотики. Вона випорожнялася, опустивши голову й сховавши обличчя в долонях, щоб не дивитися на інший безлад у вбиральні. Чи варто забирати на ніч додому Сару й Ґрейс? Чи зможе вона провести їх під слі­пучими прожекторами телевізійників, що їх до того часу точно вже встановлять? Якщо не сюди — то куди? До готелю? Та чи вони (стерв’ятники, як назвав їх патрульний) не знайдуть їх і там? Звісно що знайдуть.

Коли вона закінчила свою справу, у туалет пішла Бетсі Ріґґінз. Марсі прослизнула в їдальню, бо не мала бажання знову ділити ослінчик із офіцером Шаму [37]. Копи оглядали робочий стіл Террі — перевертали й переривали його стіл, якщо точніше, — повисували всі шухляди, більшість вмісту яких було звалено в купи на підлозі. Комп’ютер уже розібрали, на деталі наліпили жовті стікери, наче готувалися до розпродажу.

Марсі подумала, що ще годину тому найважливішою річчю в її житті була перемога «Золотих драконів» і поїздка на фінал.

Повернулася Бетсі Ріґґінз.

— Ох, тепер набагато краще, — сказала вона, сідаючи за обідній стіл. — Принаймні на найближчі п’ятнадцять хвилин.

Марсі розтулила рота й мало не бовкнула: «Сподіваюся, твоя дитина помре».

Натомість вона сказала:

— Добре, що хоч комусь стало краще. Хоч на п’ятна­дцять хвилин.

  16

Свідчення містера Клода Болтона [13 липня, 16:30, бесіду провадив детектив Ралф Андерсон]

Детектив Андерсон: Що, Клоде, добре тут побувати, коли не ти в халепі? Новий досвід.

Болтон: А знаєте, щось таке є. І та поїздка на передньому сидінні поліцейської автівки, а не на задньому. Дев’я­носто миль на годину майже всю дорогу від Кеп-Сіті. Блимавки, сирена, увесь набір. От правда. Це добре.

Детектив Андерсон: Що ти робив у Кеп-Сіті?

Болтон: Оглядав пам’ятні місця. Мав кілька днів вихідних, то чом би й ні? Не протизаконно ж, правда?

Детектив Андерсон: Я так розумію, ти бачився з Карлою Джеппесон, яку в робочий час називають «Жаданою Феєю».

Болтон: Та ж маєте знати, бо вона повернулася сюди зі мною на поліцейському авто. І, до речі, дякує вам за поїздочку. Сказала, що «Трейлвейз» [38] до вас, як куцому до зайця.

Детектив Андерсон: І пам’ятні місця ти, в основному, оглядав у номері 509 мотелю «Вестерн Віста», що на Трасі 40?

Болтон: Ой, та ми ж там не весь час сиділи. Двічі обідали в «Бонанзі». Там збіса добре годують, та ще й задешево. А ще Карла захотіла в торговий комплекс, тож ми й там трохи часу згаяли. У них є скеледром, і я цю манюню у дві секунди здолав.

Детектив Андерсон: Навіть не сумніваюся. А ти знав, що тут, у Флінт-Сіті, вбили хлопчика?

Болтон: Може, бачив щось таке в новинах. Чуєте, ви ж не думаєте, що я якось до цього причетний?

Детектив Андерсон: Ні, але ти можеш володіти інформацією про причетного.

Болтон: Та як же я…

Детектив Андерсон: Ти працюєш викидайлом у «Прошу, джентльмени», правильно?

Болтон: Я один зі співробітників служби охорони. Терміна «викидайло» ми не вживаємо. «Прошу, джентльмени» — заклад класу люкс.

Детектив Андерсон: Не буду з тобою сперечатися. Мені повідомили, що ти працював у вівторок уночі. І поїхав із Флінта тільки в середу після обіду.

Болтон: Це Тоні Росс вам розповів, що ми з Карлою подалися до Кеп-Сіті?

Детектив Андерсон: Так.

Болтон: Маємо знижку в тому мотелі, бо він належить дядькові Тоні Росса. Уночі вівторка Тоні також був на зміні, саме тоді я й попросив його зателефонувати дядьку. Ми з Тоні близькі приятелі. З четвертої до восьмої стояли на дверях, а з восьмої до півночі — у партері. Партер — це місце перед сценою, де сидять джентльмени.

Детектив Андерсон: Ще містер Росс мені розповів, що близько восьмої тридцять ти бачив одного свого знайомого.

Болтон: О, ви про Тренера Ті. Ей, ви ж не думаєте, що це він розправився з хлопчиком? Бо Тренер Ті — людина путяща. Він тренував племінників Тоні до змагань Попа Ворнера й до Малої ліги. Я здивувався, коли побачив його в нашому закладі, та шокований не був. Ви й гадки не маєте, яких людей ми бачимо в партері — банкіри, юристи, навіть дехто з духовенства. Але в нас таке ж правило, як і у Веґасі — що трапляється в «Джентльменах», те лишається в…

Детектив Андерсон: Ага, певен, що ви тримаєте таємницю, як попи на сповіді.

Болтон: Можете жартувати, скільки хочете, але так і є. Як бажаєш мати постійних клієнтів, то тримай таємницю.

Детектив Андерсон: І ще для протоколу, Клоде, коли ти кажеш «Тренер Ті», то маєш на увазі Террі Мейтленда.

Болтон: Звісно.

Детектив Андерсон: Розкажи,