Читати книгу - "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"

вірою в Бога. Наприклад, видатний італійсько-єврейський письменник Прімо Леві, колишній в'язень концтабору Освенцім, якось сказав: «Пережите в Освенцімі змело геть усі засади релігійного виховання, які іще збереглися в моїй душі. Існує Освенцім, отже, Бога не існує. І рішення цієї дилеми мені знайти так і не вдалось».

Таким чином, засадничі цінності або полегшують подолання кризи, або ускладнюють його. З одного боку, вони забезпечують підвалини сили та впевненості, спираючись на які, людина зможе обмірковувати зміни певних елементів свого єства. З іншого ж боку, вперте дотримання засадничих цінностей, навіть коли вони виявляються недоречними в обставинах, що змінилися, може стати непереборною перешкодою на шляху подолання кризи.

12. Свобода від обмежень. Останнім вартим уваги чинником є свобода вибору, що забезпечується відсутністю обмежень з боку тих чи інших практичних проблем і обов'язків. З новими методами експериментувати важко, якщо людина, яка перебуває у стані кризи, має великі обов'язки перед іншими людьми (скажімо, дітьми), або коли їй треба виконувати певну відповідальну роботу, або ж коли вона потрапляє в ситуацію, коли їй загрожує фізична небезпека. Це, звісно, не означає, що названі обтяжливі проблеми унеможливлюють подолання кризи, однак вони істотно ускладнюють ситуацію. 1959 року мені пощастило, що в розпал кризи, коли я вагався, чи варто продовжувати своє навчання в аспірантурі, мені не довелося долати ще й якісь додаткові практичні обмеження. Національна наукова фундація виділила мені стипендію, якої вистачило б для оплати навчання та проживання впродовж іще кількох років, факультет психології Кембриджського університету не погрожував вигнати мене і навіть не вимагав здачі екзаменів; ніхто на мене не тиснув — окрім мене самого.

-

Отакими є чинники, що впливають на результати особистісної кризи. Відомості про них мені надали терапевти — в усній чи письмовій формі. Яку ж користь можна отримати від перелічених чинників, аналізуючи результати загальнонаціональної кризи?

З одного боку, цілком очевидно, що країни переживають кризи інакше, ніж індивіди. Невдовзі ми побачимо, що загальнонаціональні кризи порушують багато проблем: лідерства, групового ухвалення рішень, національних інституцій та інших, які під час особистісної кризи не виникають.

З іншого боку, так само очевидно, що ті механізми подолання кризи, якими користується окремий індивід, не існують ізольовано від культури країни та тих субнаціональних груп, у яких цей індивід сформувався й нині живе. Це ширше культурне тло має великий вплив на такі риси індивіда, як поведінка, життєві установки, сприйняття реальності та спосіб вирішення проблем. Тому я вважаю, що існує зв'язок між тим, як індивідам вдається впоратися з особистісними проблемами, і тим, як країни, що складаються з численних індивідів, долають проблеми загальнонаціональні. Цей зв'язок стосується, зокрема, тих обов'язків, які беруть на себе як індивіди, так і країни щодо здійснення певних конкретних кроків, замість того щоб вважати себе пасивною безпомічною жертвою; чіткого окреслення рамок кризи; пошуку допомоги та наслідування прикладів, що можуть бути взірцем. Та хоч якими очевидними є ці прості правила, і індивіди, і країни часто їх ігнорують або заперечують із вражаючою впертістю.

Щоб задати контекст для тих особливостей, якими країни відрізняються від індивідів або нагадують їх, проведемо такий уявний експеримент. Якщо порівняти індивідів, взятих довільно з різних куточків світу, то виявиться, що вони відрізняються численними аспектами, які можна віднести до чотирьох категорій: індивідуальних, культурних, географічних і генетичних. Наприклад, порівняймо якогось січневого дня верхній одяг п'яти чоловіків: пересічного ескімоса з Арктики, двох простих американців на вулиці Лос-Анджелеса, де я живу, одного американського банкіра в його нью-йоркському офісі та одного аборигена в низинному тропічному лісі Нової Гвінеї. З міркувань суто географічних ескімос носитиме теплу куртку з капюшоном, троє американців носитимуть не куртки, а сорочки, а на верхній частині тіла новогвінейця не буде ніякого одягу взагалі. З культурних міркувань працівник банку, можливо, вдягне краватку, але двоє жителів Лос-Анджелеса цього не зроблять. З індивідуальних міркувань двоє довільно взятих жителів Лос-Анджелеса можуть носити сорочки різних кольорів. Якщо ж постане питання кольору волосся, а не верхнього одягу, то доведеться брати до уваги ще й причини генетичного характеру.

А тепер розгляньмо різницю між засадничими цінностями цих п'яти чоловіків. Хоча між трьома американцями й можуть існувати певні індивідуальні розбіжності, існує доволі велика ймовірність, що їхні засадничі цінності матимуть більше подібного між собою, ніж із цінностями ескімоса чи новогвінейця. Така схожість між засадничими цінностями, засвоєними іще в дитинстві, є лише одним із прикладів культурних особливостей, які об'єднують широкий загал членів одного й того ж самого суспільства. Але загалом індивіди з різних суспільств мають різні індивідуальні риси, і ця відмінність пояснюється географічними розбіжностями лише частково або не пояснюється взагалі. Якщо одному з жителів Лос-Анджелеса пощастить стати президентом Сполучених Штатів, то його культурно обумовлені засадничі цінності (скажімо, погляди на права людини та її обов'язки) матимуть суттєвий вплив на загальнонаціональну політику Сполучених Штатів.

Суть цього уявного експерименту полягає в тому, що між характеристиками індивідуальними та загальнонаціональними дійсно може існувати певний зв'язок, оскільки індивіди є носіями національної культури, а також тому, що рішення загальнонаціонального рівня в підсумку залежать від поглядів окремих громадян цієї країни, передусім національних лідерів, які є носіями загальнонаціональної культури. Якщо ж говорити про країни, що досліджуються в цій книзі, то погляди лідерів мали особливо великий вплив у Чилі, Індонезії та Німеччині.

У табл. 1.2 наведено дванадцять чинників, які будуть розглянуті далі у зв'язку із впливом на національні кризи. Порівняння з табл. 1.1, де наведено чинники, що впливають на особистісні кризи, засвідчує, що в більшості чинників з одного переліку простежуються аналоги з чинниками з іншого переліку.

Для семи із дванадцяти чинників паралелі є прямими.

Чинник 1. Подібно до індивідів, країни або визнають, або заперечують наявність кризи.

Чинник 2. Країни та індивіди беруть на себе відповідно загальнонаціональну та індивідуальну відповідальність за кроки щодо вирішення проблем або ж відмовляються від такої відповідальності внаслідок схильності жаліти самих себе, звинувачувати інших та вдавати з себе жертву.

Чинник 3. Країни здійснюють вибіркові зміни у своїх інституціях та політиці шляхом «спорудження огорожі» та відокремлення інституцій/напрямків політики, які потребують змін, від тих, які їх не потребують. Аналогічним чином індивіди також «споруджують огорожу», щоб вибірково змінити свої певні індивідуальні риси, залишивши решту незмінними.

Чинник 5. За взірець для своїх інституцій та політики країни можуть брати інституції та політику інших країн — так само, як індивіди можуть брати за взірець методи подолання кризи, що використовуються іншими індивідами.