Читати книгу - "Бацила карбоната"

безглузді чутки й плітки. Якщо йому пощастить ще кілька разів з’явитися, — він, очевидно, дуже впливатиме на населення. Це стає політичною справою. Крім того, каудільо вважає, що ми мусимо захопити й автомобіль Сивого Капітана. Його обладнання може бути використане для військової мети… розумієте? Отже, спробуйте захопити цей «Люцифер». Якщо зможете, звісно. Я даю в ваше розпорядження військо, всю жандармерію і поліцію. Ви можете просто знищити «Люцифер» разом з його Сивим Капітаном. Але краще спробувати захопити злочинця живцем… І його автомобіль також… І негайно, Моеха!

Задзвонив телефон. Пухка рука начальника зняла трубку, недбало піднесла до вуха.

— Алло! — мовив начальник поліції неуважно.

Але в ту ж таки мить брови його полізли на лоб, очі збентежено забігали по кімнаті.

— Що? — закричав він. — Що за жарти? Хто це? Я питаю, хто говорить? Що?

Моеха здивовано поглядав на нього: надто вже швидко змінився спокійний тон начальника поліції. Той помітив цей погляд. Рвучким рухом він натиснув кнопку на столі перед телефоном. Настав час дивуватися й Алонсо Моеха, — з маленького репродуктора гучномовного телефону, включеного начальником, чітко залунали звуки мужнього, міцного голосу, так знайомого їм обом з часу вчорашніх подій на Авеню дель Прадо:

— … повторюю, ніхто з вами не жартує, пане начальнику поліції. З вами говорить Сивий Капітан. Я хотів спочатку взнати про ваші враження від першого знайомства з моїм «Люцифером». Але тепер мене це не цікавить, бо я знаю, що газети цілого світу крім пригніченої фалангістами Іберії розповіли своїм читачам про мою появу на параді. Отже, ні вам, ні урядові не допоможе те, що ви заборонили іберійським газетам друкувати щось про мене та мого «Люцифера». Крім того, раз з’явившись, я з’являтимуся й далі. І про це я хочу сказати вам, якщо ви бажаєте послухати мене…

— Прошу, говоріть, — витиснув з себе начальник, відсапуючись.

Тим часом очі його впилися в обличчя Моеха, мов щось наказуючи. Проте, детективові не треба було пояснювати. Він відійшов набік, до маленького столика, на якому стояли інші телефонні апарати, зняв трубку і тихим голосом віддав якесь розпорядження. Після цього він прислухався до голосу Сивого Капітана, не віднімаючи трубки другого телефонного апарата від вуха.

— Так от, слухайте мене, пане начальнику поліції, — продовжував тим часом таємничий Сивий Капітан. — Між іншим, не раджу вам утруднювати себе і вашу агентуру розшуками, звідки саме я з вами говорю. Не варт витрачати на це час, я охоче допоможу сам. Я розмовляю з вами, використовуючи автомат номер три тисячі п’ятнадцять. Як бачите, цього замало. Доки ви встигнете надіслати сюди когось, я закінчу розмову, майте на увазі…

Швидким рухом Моеха зняв трубку з третього апарата і віддав ще один наказ. Цю трубку він відразу поклав на місце і заспокоююче кивнув головою начальникові, що уважно стежив за його діями. Другу трубку він усе ще не клав на місце.

— Моя розмова з вами триватиме недовго, — продовжував голос з репродуктора. — Скільки мені відомо, ви збираєтесь почати полювання на мене та на мій «Люцифер». Мушу вам сказати, що це буде марна робота. Ви ніколи не спіймаєте мене. Крім того, ви мусите врахувати й інше. Поки що я не збираюсь нікому шкодити. Я хочу лише довести цілому світові, що навіть на території фалангістської Іберії уряд кривавого Фернандоса разом з усією його поліцією та жандармерією неспроможний зробити щось людині, яка не боїться його. Хай цілий світ знає це! Не шукайте моїх спільників — їх у мене немає, якщо не рахувати всього населення Іберії, пригнобленого й заляканого вами. Не зв’язуйте мене і з комуністами — я не маю зв’язків з ними. Повторюю, я не маю наміру шкодити комусь. Але ті, хто намагатиметься пошкодити мені, — хай винуватять потім самих себе! Майте це на увазі, пане начальнику! Я не нападатиму ні на кого, але не пожалію нікого, хто стане на моєму шляху. Ось що я хотів вам сказати. Це все — тим більше, що я бачу, як наближаються надіслані вами сюди поліцаї. Значить, ви все ж таки вирішили спробувати спіймати мене? Не вийде, пане начальнику поліції, не вийде! Бувайте здорові і пам’ятайте все, що я сказав. Я не нападатиму, але не пожалію нікого, хто спробує напасти на мене!

Голос замовк. Почувся сухий тріск: то, мабуть, Сивий Капітан поклав трубку. Начальник поліції люто жбурнув на важіль і свою трубку. Він гнівно дивився на детектива.

— Досить розмов! Агенти не зуміли схопити Сивого Капітана, він вислизнув з наших рук. До діла, Моеха! Я вже розпорядився, щоб вам передавали всі відомості від агентів, що стежать за появами «Люцифера». Ідіть, Моеха, і пам’ятайте: наша з вами кар’єра залежить від вашого успіху! Сивий Капітан мусить бути спійманий чи знищений!

Алонсо Моеха уклонився і вийшов з кабінету: він уже звик до таких вибухів гніву свого начальника.

Детектив зайшов по дорозі до відділу рапортів і взяв там матеріали агентури, про які говорив начальник. Тих матеріалів було вже чимало: підштовхнута суворим наказом, агентура працювала швидко. Алонсо Моеха, не передивляючись, поклав папери в кишеню: зараз не було для цього часу! Він швидко пройшов до свого кабінету, де чекав його помічник Хосе Френко.

Це був невисокий, міцно збудований чоловік з червоним обличчям гіркого п’яниці. Але такий вигляд не був би чимсь надзвичайним для доброго працівника поліції. Інше було ще в обличчі Хосе Френко; і це інше — надзвичайно тупий вираз — дуже цінив Алонсо Моеха. Зовні Френко був прямою протилежністю Моеха. Неохайний, сварливий, з завжди відвислою нижньою шелепою, — Хосе Френко справляв на людей, які не знали його, враження недоумкуватого, пришелепуватого, іноді просто дурня. Але це було тільки зовні.

Цього разу Френко зустрів Алонсо Моеха вигуком:

— Знайшов! Знайшов, пане Моеха!

— Кого знайшли, Френко? — холодно запитав Моеха, сідаючи за стіл.

— Більшовика, який ударив вас на Авеню дель