Читати книгу - "Перстень Борджія, Володимир Нефф"

що гавані Венеції і Генуї поруч з нею виглядали ніби човнові станції, хоча й перебільшувала, як завжди, але зовсім не безпідставно, бо розміри гавані, збудованої на навітряному боці острова, справді були такими, що туди можна було вмістити весь флот

Англії, яка на той час ставала королевою морів: три величезні моли, що розходилися променями, кожен з яких з моря захищала кам’яна вежа, а на березі могутня башта, що стриміла між високим подвійним муром, який відокремлював гавань від самого острова. З заходу гавань закривала циклопічна дамба з мурованими бійницями через кожні три–чотири кроки, так що здаля вона нагадувала вигнутий хребет алігатора. Під захистом цієї штучної затоки на якорі стояло сорок, а може, й більше суден різної величини й класу, від малих спритних вітрильників, які звали пінас–ками, і галер, що рухалися з допомогою весел, як судно «Буцентаврус», що саме привезло юного кардинала Джованні Гамбаріні та Прекрасну Олімпію аж до тисячотонної плавучої фортеці, котру називали королівською; вона стояла на якорі біля лівого крайнього молу — загальновідомо, що могутня Англія на той час мала шість таких морських чудовиськ, які тут, у порту Монте К’яра, були представлені лише одним–єдиним екземпляром, що мав назву «VENDETTA», себто «Помста». Таким же одиноким, як королівська «VENDETTA», був величезний галеас «VERITAS», тобто «Правда»: цю гігантську галеру, як і звичайну галеру, рухали п’ятдесятьма веслами, але такими великими й важкими, що веслувати на кожному з них мусило восьмеро галерників. На краю дамби стояла висока вежа, яку називали лянтерною[6] або маяком, що світила вночі в морську далечінь для допомоги й остороги кораблям, що пливли морем. Як розповів кардиналові Гамбаріні люб’язний лоцман, усередині цієї вежі не було нічого, крім сходів на чотириста двадцять сходинок; вони вели до величезного круглого ліхтаря, шедевра склоробства, радіусом у сорок і заввишки в п’ятнадцять ліктів; усередині ліхтаря було тридцять ламп.

Коли вони підходили до причалу, юний кардинал, щоб заімпонувати байдужій Прекрасній Олімпії, звернувся до балакучого лоцмана з суворим зауваженням:

— Мені здається, що ваш пан має свій власний військовий флот.

Люб’язний лоцман був вражений.

— Військовий флот? Навіщо б його милості пану графові, наймиролюбнішій людині на світі, був потрібен військовий флот? Та й чи бачить ваша Еміненція на палубі якогось з його кораблів бодай одну–єдину гармату, бодай одну–єди–ну одиницю вогнепальної зброї?

— Я особа духовна і далека від військових справ, — сказав юний кардинал Джованні Гамбаріні. — Але не такий далекий від справ цього світу, щоб мене могли переконати, що галеас, який стоїть он там, або цей трищогловик — торговельні судна. І знаю також, що корабельні гармати не виставляють, щоб стріляти в небо, в мирний час їх ховають у трюм.

— Знання вашої Еміненції про військовий флот, — зауважив люб’язний лоцман, — як видно, такі глибокі й значні, що ваша Еміненція напевно поінформована також про існування піратів, які так загрожують усім торговельним суднам, що жоден з торговельних кораблів у наш час не виходить у відкрите море без двох–трьох бойових караблів для охорони; я сказав бойових, а не військових, бо ці судна саме б’ються, але не воюють. Його милість пан граф справді володіє кількома такими бойовими кораблями, але щоб тут були військові судна, де там, на жаль, чи то пак, Боже борони, навіть думки про це немає.

Юний кардинал, заколисаний підлесливою балаканиною люб’язного лоцмана, вирішив перейти до ближчої собі духовної теми.

— А як тут з побожністю? — запитав він.

— Ми всі дуже побожні, — запевнив люб’язний лоцман. — Там, біля першого молу, ваша Еміненція може побачити капличку, до якої наш священик під час великих штормів водить процесію і просить Господа, щоб він угамував свій гнів.

— У вас тут є священик? — здивувався юний кардинал.

— Так, у нас є священик, його милість пан граф піклується про все, — відповів люб’язний лоцман з виразом очевидності, підкріпленої великою, безмежною повагою до таємничого майстра стилістики й корабельної справи.

«Буцентаврус» причалив до середнього молу, в місці, явно призначеному й приготованому для нього, бо там на них чекав юнак в окулярах, обличчя якого видалося юному кардиналові знайомим, та дівчатка у білих сукенках, що чемно стояли півколом. Коли Прекрасна Олімпія, яку супроводжував юний кардинал Джованні Гамбаріні, залишала палубу галери, дівчатка засипали її повними пригорщами квітів з плетених лозових кошичків, що висіли в них на зап’ястях, і заспівали хором строфу зі знаменитої пісні Лоренцо ді Медічі «Про скороминущість», що до сліз зворушило славетну співачку. Юнак в окулярах, який представився гостям як Альберто Мачісте, колишній секретар банкіра Тремацці у Страмбі, а нині особистий секретар його милості графа ді Монте К’яра, допоміг Прекрасній Олімпії сісти в розкішні ноші зі слонової кості й ебенового дерева, оздоблені яскравим шовком, і галантно вибачився перед його Еміненцією, що обов’язки секретаря, зокрема обов’язок подбати про комфорт славетної співачки, перешкодять йому послухати майбутню очікувану всіма остров’янами з гарячим нетерпінням промову його Еміненції.

— Яку промову? — здивувався юний кардинал.

— Перепрошую, — сказав Мачісте, — за неточний вислів. Я мав на увазі апостильське послання чи просто проповідь вашої Еміненції.

«Maledetto!»[7] — жахнувся подумки юний кардинал.

— Яку проповідь? — запитав він уголос. Альберто Мачісте вдав, ніби не почув питання.

— Про все інше подбає наш пан священик, якого з дозволу вашої Еміненції я представляю, отець Маріо Шімек. Отець Маріо подбає про вашу Еміненцію, а я маю честь якнайпокірніше попрощатися з вашою Еміненцією.

Одним рухом своєї організаторсько’ правиці він підкликав священика, що аж дотепер стояв віддалік, а сам пішов разом з служителями порту, які несли ноші з Прекрасною Олімпією та її речі і,в першу чергу, клавесин і арфу.

— Всі віруючі вже зібралися, — сказав юному кардиналові отець Маріо. Це був кремезний чоловік, гарно заокруглений з усіх боків, з сліпучими зубами, що яскраво виблискували на брунатно–мідному обличчі відомого ненажери й пияка. — Звістка про