Читати книгу - "По секрету твоя, Рошаль Шантьє"

Розділ 9

Я ніколи такого не відчувала. Мій перший раз з Іллею пройшов, бо було вже час.

«Ти думаєш, я буду вірним ретрівером чекати на тебе вічно, Тая? Я чоловік, я хочу сексу.»

«Ілля, мені потрібен час. Ми разом лише два місяці…»

«Не доводь мене. Я чоловік, пояснювати тобі такі речі за потрібне не вважаю, почитай книжки. І краще тобі віддатися мені самій...»

«Не те що? Що? Зґвалтуєш мене!?»

«Ми зустрічаємося, Таїсія, це не насильство. Я просто візьму те, що належить мені по праву.»

Він приїхав до Чернігова на вихідні. Я тоді нічого не відповіла. Пішла додому, поплакала в кімнаті, матері не казала нічого. Я знала, що вона скаже і хотіла налаштуватися сама. Нізвідки чекати допомоги, якщо Ілля зробить те, що обіцяв, батько ніколи не дасть розголосу, адже це ганьба.

Я пішла до батька сама. Тоді вперше прийшла і розповіла все, як на духу, перед цим з думками зібравшись. Звичайно, я трохи пом'якшила, але про тиск із боку Іллі розповіла, як і з точністю переказала останню його фразу.

Він, батько, сидів у кріслі свого кабінету і з кожним моїм словом усе дужче хмурився. «Він на моєму боці» — подумала.

Наївна…

«Сама довела мужика, а тепер шукаєш справедливості?! — вдарив кулаком по столу. — Сучка не схоче, пес не вскоче, запам'ятай! — він за кілька кроків подолав відстань між столом і гостьовим кріслом, в якому я сиділа і боляче схопив за волосся на потилиці. — І щоб таких промов від тебе навіть близько не чув, зрозуміла? Зрозуміла, я тебе питаю?! В очі потім людям як дивитися будеш? Не соромно!? Ти дочка полковника, а не дівка панельна! — він замахнувся, але, ніби прийшов до тями, дивлячись у мої розширені від жаху очі. Відпустивши волосся, відійшов на кілька кроків і зробив два глибокі вдихи. Знову наблизився і схопив за вилиці великим і вказівним пальцями. Стиснув. — І не смій тут соплі на кулак мотати. Не хотіла в ліжко — нічого було гуляти з ним. Люди все бачили. І як гуляли, і як до хати вхожий був, а зараз скиглити нічого! У тебе тільки одна дорога тепер — до нього. І в ліжко стрибнеш, і дітей народиш, і дружиною зразковою будеш, зрозуміла мене?! Це я тобі говорю! А по мужиках ходити надумаєш, так до казарми приведу, там солдафони до баб голодні — швидко до тями прийдеш і за розум візьмешся. А тепер іди!

Вже потім, прокручуючи всю розмову, я зрозуміла: Ілля знав, що мені ніде шукати захисту.

Моє пробудження можна назвати чудовим. Розплющувати очі не поспішаю, бо не хочу обривати казку. Хочу відчувати далі. Довше…

Я лежу на боці, коли чоловіча рука м'яко перебирає моє волосся, поки губи малюють тільки йому одному відомі візерунки на щоці, потім шиї, після плечі. Легко посміхаюсь, знаючи, що він не побачить, коли його рука переміщується на мої груди, спускаючись уздовж ребер і зупиняється на стегнах, то стискаючи, то ніжно огладжуючи. Губи, які тепер гуляють моїм хребтом, дарують чарівне блаженство і я відчуваю вогненну кулю. Вона зараз ще є стерпною, але незабаром, я пам'ятаю з учорашнього вечора, я не зможу впоратись з цим відчуттям, і воно, це відчуття, перетворить мене на дику благаючу кішку.

Стогін виривається сам, коли Марк кусає мене за загривок і я дрібно тремчу. Вчора ми дізналися, що це моє слабе місце. Його губи, опинившись на моєму вушку, чіпляють мочку і граються з нею. Занурена у свої відчуття, не одразу розумію його слова:

— Я знаю, що ти не спиш, Вишенько, — повертає мою голову і глибоко цілує.

«У ванну не встигла…» — обривається думка, що ще не почала формулюватися, коли я опиняюся перевернута на спину.

— Така чуттєва, що не можеш стримувати своє тіло. Як же солодко ти звиваєшся, — продовжує шепотіти, нависаючи наді мною, знову піднімаючись по ребрах до грудей, ніжно торкаючись, а я обвиваю рукою його шию.

І тільки зараз, зосередившись на тілі, а не відчуттях розумію, що справді звиваюсь у його руках.

Ох, гра не вдалася. Як же приємно буває програвати.

Його рука спускається туди, де накопичується моє бажання, і я прагну цього. Кожне зволікання — мука для мене. Я вся перетворююсь на напружений нерв.

 

— Тепла, сонна, готова для мене… — поцілунки зміщуються на щоку, зупиняючись біля куточка губ. А я й думати забуваю про нечищені зуби, коли він прикушує тонку шкіру на моїй шиї.

Жар його рук огортає, проходить по тілу, проникає під шкіру, торкається серця, змушуючи його битися частіше від задоволення, що охопило мене.

— Не боляче? — напружено питає торкаючись, перевіряючи, турбуючись. Йому важко стримуватись, він теж на межі.

Голосно видаю свою насолоду, заперечно мотаючи головою.

У спробах поквапити Марка, обвиваю чоловіка руками, запускаю пальчики в його волосся, а він цілує, плекає, ніжить, хитаючи на межі чуттєвості, але не переходячи до єднання.

— Будь ласка… — хничу, і чую його тихий сміх, і він знову дражнить мене, насолоджуючись.

Чорт. Стримувати стогін стає неможливим, він просто знущається з мене! Здається, це триває вічно. Щоразу я чекаю, але щоразу марно; щоразу намагаюся сама хоч трохи наблизити, але Марк контролює мої рухи. Нігті давно вп'ялися в його спину, залишаючи подряпини, друга моя рука заплуталася в його волоссі, але це лише заводить його сильніше, як і мої благання.

— Марк, дозволь мені, будь ласка… зараз… — і знову ні. Вже тричі до й тепер знову.

— Ну, мила, ще трохи… Ще зовсім трохи… — не знаю, чого він хоче досягти, але здається, що просто помру зараз.

Хничу. Майже плачу в нерозумінні, коли він трохи відхиляється від мене. Перевернувши мене на спину, Марк нарешті робить те, чого я найбільше жадаю.

Скрикую — так яскраво, до спалахів, я...

— А тепер відчувай, маленька. Візьми все!

Шалений темп, вага його тіла, його рик та мої крики.

Це приголомшливо і ні з чим не зрівняно, настільки сильно і бурхливо, що поглинута емоціями, я захлинаюся насолодою. Марк, покусуючи шию саме там, де мені подобається найбільше, сповільнюється, даючи розкуштувати. Віддаюся цьому, вдячно обіймаючи за шию, завівши руки назад. Він надовго захоплює мої губи, наче заспокоюючи, і нарешті зосереджується на собі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍