Читати книгу - "Клянусь, я твоя, Поліна Ендрі"

– Ні.

Ось так просто, виявляється, брехати. Ти безсовісна обманщиця, Кімберлі. 

- Кім, - я чую голос Кейна. - Ану подивись на мене.

Я мовчу, але Кейн сам підтискає пальцями моє підборіддя. Тут я не можу більше приховати свої очі, що налилися сльозами, і жую нижню губу, рятуючи її від жалюгідного тремтіння. Я бачу в його погляді тонкий пролом, що передається мені, і сама здаюся.

- Випускний тільки через три тижні, - мій надломлений розпачем голос звучить на октаву вище. - Чому ти кажеш мені вже зараз, що не зможеш прийти?

- Кім... Кіммі, - з гіркотою видихає він, і вона в його голосі стає все більш відчутною. Тепер його погляд блукає по моєму обличчі з якимсь болісним сумом, і по його вигляду я можу здогадуватися, що йому прикро не менше, ніж мені. Але емоції вже вирують всередині мене, вони неприборкано виливаються через край і я не можу себе зупинити.

– Це був наш єдиний шанс. Більше немає нічого, Кейн, - у розпачі шепочу я. - Вони контролюють мене і кроку не дозволяють ступити самій. Що, як вони дізнаються про наші зустрічі і ми більше не побачимось? Я ж не витримаю цього, Кейн.

І тут його рука різко тягнеться вгору, він вмить притягує мене до себе, поклавши руку на мою потилицю, і цілує з такою божевільною пристрастю, що в мене підкошуються ноги, і я падаю на його коліна, але швидко орієнтуюся, осідлавши його стегна і затягую руки навколо шиї. Поцілунок виходить надто агресивним: майже до втрати пам'яті, на межі болю і задоволення. Так само різко він випускає мене, і в його очах сяє полум'я, жарке буйство з розплавленого неба.

— Не смій і думати про це, — міцним голосом каже він. – Вони нічого не зроблять. І навіть якщо спробують, я пройду через дев'ятий круг пекла, але не дозволю їм відібрати тебе у мене.

Так неймовірно... Боже. Мої губи все ще горять палким полум'ям, але куди сильніше палає серце. Воно стукає так швидко та захоплююче, і я сама не помічаю, як рот розпливається в посмішці. Тоді я тим більше не бачу сенсу говорити йому, що буду на цьому безглуздому випускному зі Стеном. Я не хочу, щоб він засмучувався, і якщо я не маю можливості щось змінити, то нехай я просто переживу цей день і він скоріше закінчиться.

- Чому ти не прийшов вчора ввечері? - Запитую я, трохи заспокоївшись і перебираючи пальцями його каштанове волосся. - У тебе було багато роботи?

- Так, Кімберлі, але не зовсім.

Я збираюся запитати, в чому тоді причина, коли ручка дверей розгонисто смикається і з ванної з'являється задоволена дитина.

- Ну все, я вмилася!

Я дивлюся, як вона щиро посміхається, таємно чекаючи на схвалення від брата, і хохочу. Кейн теж сміється, але швидко маскується, прочищаючи горло, даючи зрозуміти, що вона все зробила правильно. І неважливо, що її сорочка трошки намокла і просочилася вологою зверху та в рукавах. Вона старалася.

- Розумниця, Олівіє, - голос Кейна спокійний і лагідний. Я сповзаю з його колін і сідаю поруч, спостерігаючи за малечею. – Дивись, як тепло на вулиці. Хочеш, ми втрьох підемо зараз гуляти?

Малятко невпевнено коситься на вікно, звідки б'є сонячне світло, але погано стримує радісну посмішку.

- А ми встигнемо?

- Звичайно, встигнемо, ми ще маємо час. Іди поки переодягнись у маминій кімнаті, я вже приготував тобі платтячко та босоніжки.

Кейн так говорить не тому що він не хоче їй в цьому допомогти, а тому що вона хоче робити все сама і ображається, коли брат пропонує допомогу. Олівія знає, що брат важко працює і вважає, що своєю самостійністю його радуватиме. Маленьке сонечко. Я посміхаюся, проводжаючи поглядом Олівію, коли вона радісно тікає в іншу кімнату. 

- Ти купив їй ляльковий будиночок? Але ж це так дорого, Кейн.

Я не можу не помітити в кутку кімнати величезну конструкцію, що зачаровує, і моє серце стискається, варто тільки уявити емоції малечі, коли Кейн вручив їй цей подарунок. Я б сама не пошкодувала для неї всіх багатств, які маю. Хоча й володію я не надто великими багатствами...

- Я знаю, - Кейн з подихом встає і підходить до будиночка, задумливо торкається його, на мить відволікаючись думками. - І це буде ще одним приводом бачити її щасливу посмішку щоразу, коли мені дозволяють забрати її до себе... Вона давно його хотіла. Нехай грається. Я знатиму, що все не дарма, навіть якщо їй не дозволять взяти його з собою в... в... - губи Кейна з зусиллям згинаються, намагаючись вимовити ці слова. Потім він відвертається і болісно чортихається, штовхаючи ногою степлер, що непомітно впав на підлогу. 

Я відчуваю, як тугі шнури стягують мої груди заново.

В дитячий притулок. Ось що він хотів сказати.

Я підводжусь і підходжу ззаду, проводжу долонями по обтягнутих футболкою міцних плечах, цілую між лопаток і тихо обіймаю, притискаючись до нього.

- Скоро ти зможеш забрати Олівію і будеш їй хорошим братом. Ти вже хороший брат, найкращий у світі. Якби у мене в дитинстві був такий самий, я була б найщасливішою дитиною на планеті.

У моєму горлі утворюється гігантська грудка і я відсуваюсь, відчуваючи, як м'язи Кейна напружуються. Він повертається до мене, задирає голову до стелі і затуляє очі, дихаючи через рот.

- Навіщо тобі я, Кім?

Я навіть відступаю на крок, застигаючи стовпом. Мій тихий, приголомшений шепіт доноситься до мене слабким видихом:

- Вибач?

- Бідняк і позбавлений елементарних речей, - тепер Кейн дивиться на мене, його прямий погляд і охоплена кривизною усмішка майже паралізує мене. - Я не можу купувати тобі квіти чи інші подарунки, водити тебе в кафе та ресторани, як звичайні хлопці, хоча бачить Бог, як мені хочеться торкнутися цих проклятих грошей, відкладених на навчання. Адже я навіть не знаю, чи вийде у мене. Що, як я завалю іспит і мене не приймуть у цю компанію? - Кейн видає зовсім не звичний для нього гіркий божевільний смішок. — Як я повинен почуватися, коли ти тицьнеш пальчиком у якусь річ, а я просто не зможу її тобі купити? Ким я буду в твоїх очах? А в своїх? Іноді я думаю, що правильніше було б дати тобі спокій і дозволити цьому Стену добиватися тебе. З ним тобі не доведеться думати про те, що ти їстимеш завтра, як впоратися з рахунками і де шукати ще одну роботу, щоб погасити борги, але Кім, - тут він зупиняється, обдаровуючи мене зовсім іншим, новим поглядом. - Того разу, коли ти повернулася до мене в сльозах, наплювавши на обіцянки батькам припинити наші стосунки, і говорила мені про те, що тобі потрібен тільки я, я здається остаточно злетів з гальм. У тебе був вибір і, можливо, ти зробила найбільшу помилку у своєму житті, але тепер вже пізно. Я нікуди тебе не відпущу і зроблю все, щоб бути поруч, навіть якщо мені доведеться лізти в саме пекло, тому що я занадто егоїст і занадто кохаю тебе, щоб просто здатися і віддати іншому.