Читати книгу - "Батько подруги. Скандальний звʼязок, Джулія Ромуш"

7.

Коли батькова машина під'їжджає до під'їзду, я закриваю штору і відходжу від вікна. Вже чудово знаю приблизний сценарій всього того, що відбуватиметься надалі. Я перетворююся на колючого їжачка ще до того, як відчиняються двері у квартиру.

Раніше тато був для мене другом. Я могла з ним багато чим поділитись. Порадитись. Але останнім часом все змінилося. У мене тепер є потреба захищатися і виправдовуватися. Доводити, що я непогана.

Градус усередині мене підвищується. Я починаю закипати ще до того, як до мене в кімнату стукають. Це точно батько, тому що він єдиний намагається тут поважати мій простір.

- Соня, не зайнята? - Тато заглядає в кімнату, по ньому відразу видно, що він стомлений. Тільки з дороги. Йому б душ прийняти та повечеряти. Але дружина відправила його розбиратися з неслухняною дочкою.

- Привіт, тату, - посміхаюся, розвертаюся до батька, - як відрядження? Втомився?

Батько проходить, сідає у крісло.

- Є таке, не по плану трохи все пішло, - відкидається на спинку крісла. А в мене всередині все стискається. Він працює за трьох, стомлений, очі навіть згаслі. З мамою були інші. Вони сяяли від щастя. Та й тато іншим був. Життєрадісним.

- Давай я вечерю розігрію, доки ти ванну приймеш?

Вся агресія на ситуацію моментально випаровується. Варто подивитися на батька. Йому б відпустку взяти, нарешті відпочити. Поїхати може кудись. Ми завжди втрьох двічі на рік їздили відпочивати. Мама казала, що не можна заганяти себе. Вони з батьком ділили місяць відпустки на двічі. По два тижні. З Ольгою так не виходить. Потрібно працювати на новий ремонт. На те, щоб відкласти гроші на школу для малюка. Потрібно працювати більше, без перепочинку. А сама сидить удома. Боже, як я її ненавиджу!

- Дякую, малюк, Ольга все розігріє, - тато вимовляє це спокійним тоном. Я ж напружуюся ще сильніше. Вона навіть не любить, коли я дбаю про батька. Ну як можна було зв'язатися з такою жінкою? Невже тато нічого не бачить?

- Тату, я не обзивала, - перша починаю цю розмову. Знаю ж, що він прийшов дізнатися.

- Знаю, - батько киває, - але це все починає доходити до абсурду. Я чув, що жінки можуть змінюватись під час вагітності. Ставати нестримними в емоціях. Неспокійними. Швидше за все, це наш варіант.

Підтискаю губи, тому що Ольга істеричкою була і до вагітності. Просто вміло це приховувала від батька.

- Я завтра йду на співбесіду. Як тільки отримаю зарплату, почну шукати житло, - говорю і відводжу погляд убік. Тому що відчуття, що мене виганяють з дому надто сильне.

- Що за дурниці ти кажеш?! - Тато відразу підвищує голос, - ти нікуди не поїдеш з цього будинку. Він такий же твій, як і мій чи Ольги. Я зовсім інше мав на увазі.

- І що? - Зітхаю, тому що розумію, що жодного адекватного рішення, окрім як з'їхати, тут не знайти.

- Ми просто введемо невеликі правила для всіх у цьому домі. Наприклад, про пізні приходи, - і дивиться на мене дуже уважно, - адже ти повернулася додому вранці, правда, Соня?

- Так, але ж...

- Соня, ти знаєш, як я ставлюся до подібного. Ти молода та красива дівчина. Багато чоловіків на тебе заглядаються. Ти знаєш, з якими мотивами це може бути та...

- Знаю, тату, - відразу видаю у відповідь. Стає соромно, бо батько має рацію. Саме до чоловіків з поганими мотивами я в компанію і потрапила. І лише дивом вибралася звідти без моральних та фізичних травм. Про Філонову я такого ж сказати не можу.

- Отже, тепер у нашому будинку діє правило. До дванадцятої ночі всі мають бути вдома. Якщо ти хочеш переночувати у подруги, повідомляєш мені. Ми це обговорюємо. Подругу я маю знати.

- Тату, - намагаюся заперечити, але батько відразу встає з крісла.

- Це правило поширюється на всіх, Соня. Я маю бути впевнений, що ти в безпеці.

- Добре, - опускаю голову вниз, - тільки я сумніваюся, що це розв'яже питання з тим, що Ользі я не подобаюся.

- Це питання я вирішу, - батько відповідає з роздратуванням, йому не подобається, коли я порушую цю тему, - вона стежитиме за своїми словами у твою сторону.

Я ж мовчу у відповідь. Знаю, що це триватиме недовго. Подібні розмови вже були. Тиждень та Ольга знову злітала з котушок. Тому я залишаюся при своїй думці. Мені потрібно з'їхати й розпочинати своє доросле життя. Як тільки двері за батьком зачиняються, мій телефон вібрує. На екрані з'являється повідомлення від Маї.

"З дядьком Дімою домовилася, він чекатиме тебе завтра о четвертій годині, якраз після пар."

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍