Читати книгу - "Алхімія, Аліна Скінтей"

- 6 -

Зв’язувальні чари серед чаклунів вважалися найнебезпечнішими й забороненими. Не тому, що вони прив’язували людей одне до одного, змушуючи підкорюватися не своїй волі й слідувати за людиною всюди, а те, що ці чари практично не можливо було зняти. І саме через це, часто практика зв’язувальних чар закінчувалася сумно для одного із пари.

Саме чорні відьми та відьмаки практикували зв’язувальні чари, адже попит на них був ще і який. Дружини, яким чоловік зраджував, чи діва, яка отримала невзаємність. Нікого не цікавило побічний ефект, який міг призвести до смерті, чи ще якоїсь трагедії.

Катрайн кілька секунд із роззявленим ротом дивилася на Аріана, намагаючись усвідомити масштаб халепи. Однозначно вона пошкодувала за свою нестримну цікавість, за те, що нишпорила в рюкзаку без дозволу, і звісно особливо шкодувала, що взяла до рук клятий артефакт.

— І що тепер? — панічно вимовила Шеллі.

Її наповнені очі слізьми розглядала в світлі тліючого костра власну долоню на якій зображувався червоний ромб не більше одного сантиметра, навколо якого були чорні завитки.

Аріан лиш зітхнув, на його долоні була ідентична мітка, як і в його компаньйонки. В його плани точно не входило прив’язуватися до горе-втікачки-нареченої, й ставати її тіні й шаленіти від нав’язливого кохання. Він не став говорити Катрайн, що якраз таки саме він опинився в халепі, адже саме вона його прив’язала до себе.

Примус кохання, який буде з кожним днем міцнішати, і варіантів було не багато на розв'язання цієї проблеми. Якби серце Катрайн було вільне, можливо щирість взаємних почуттів, могло звільнити Аріана від нав’язливих чар. Та на це Аріан навіть не розраховував, подумки згадуючи хоча б якогось чаклуна, який міг би розірвати зв'язок.

— Лягай спати, — спокійно він промовив влягаючись назад на своє місце. — І не лізь більше до моїх речей.

Шеллі ледь не вибухнула від збуреності, коли Даар ліг на місце та ще й мав наглість розвернутися до неї спиною. Вона все ще сиділа на колінах поруч, її тіло пробивав холодний мандраж, а серце колотилося.

— Як ти можеш спати в такій ситуації? — сердито вона ляснула його по плечі долонею.

Не отримавши жодної відповіді й реакції, Катрайн знову його ляснула, жадаючи його уваги.

— Припини!

Те, настільки різко Аріан підвівся й опинився обличчям поруч з її, змусило охолонути весь внутрішній жар Шеллі. Він був надто близько і знову міцно тримав її зап’ястя. Його щелепи були напруженими, жовна рухалися, а кадик смикався. В зелених очах відбивалися жаристі іскри багаття.

— Тримай дистанцію, — крізь зуби він процідив, — для своєї ж безпеки, — додав він ще тихіше, відпустивши її руку.

Шеллі знову погано спала в ночі, й думка про те, що краще б на них напала нечисть в темному лісі, було набагато кращим наслідком аніж зв’язувальні чари. Сніданок що складався із хліба та сира, став Катрайн буквально в поперек горла. Грудка ніяковості, а ще поганий настрій Аріана грав їй на нервах. Шеллі вперше зіткнулася із поганим настроєм відьмака, який більше не всміхався їй і майже не розмовляв.

— Ну вибач! — сказала вона не витримавши напруження, коли Аріан пристібав рюкзак до сідла. — Я не мала права нишпорити в тебе у рюкзаку, але якби ти…

Коли Даар різко розвернувся до неї обличчям, Шеллі змовкла.

— Продовжуй, Що, якби я?!

— Мені хотілося знати, що ти приховуєш, — здалася вона під натиском його погляду. — Щось в середині мене сидить й говорить мені в голові, що я не можу тобі довіряти. Я гадала, що в рюкзаку знайду відповіді й моя параноя зникне.

— Знайшла?

— Я ж попросила вибачення!

— Тепер можеш бути точно спокійною і задовольнити свою параною. Зв’язувальні чари  не дозволять ні нашкодити тобі, чи зробить будь-що, що може призвести… — він втягнув ніздрями повітря, і його вираз обличчя змінився. Так, мов він щойно випив добрий кухоль заспокійливого. — Доведеться твоєму принцу почекати.

— Ні!

Категорично заявила Катрайн.

— Збираєшся до нього з цим? — він підняв свою долоню, показуючи їй мітку. — Він не зрадіє цьому точно.

— Ти знаєш як зняти чари?

— Ні, але гадаю в гільдії знайдеться чаклун який зможе допомогти.

— Я не піду до гільдії. Щойно я переступлю поріг будь-якої з них, як мене схоплять.

— І що тоді ти пропонуєш?

Аріан вичекав кілька секунд і перш ніж Катрайн встигла розкрити рота, він підійшов до неї надто близько і всі її слова зникли. Дивитися на нього знизу до гори, було некомфортно і це відчуття змушувало її червоніти.

— Ти навіть гадки не маєш, як я зараз себе почуваю. І скільки мені коштує сил, щоб себе стримувати.

— Але я нічого не відчува… — коли він обхопив її обличчя долонями, й наблизився так близько, що його гарячий подих обпалив їй губи, вона знову не змогла договорити.

—Тому, що це я до тебе прив’язаний, а не ти до мене.

Його голос був надто низьким, а легка хрипота його тембру нагадувала фантазії із її снів. Широкі плечі напружились, Шеллі бачила як зусиллям волі він прийняв від неї руки й надто різко збільшив відстань.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍