Читати книгу - "Мама для дракончика, Ліра Куміра"

- Не переживай, нас тут ніхто не помітить, ми під "покровом", - схоже від чоловіка не сховалися кинуті крадькома мої погляди на рідні вікна.

Але сказані знайомим незнайомцем слова звучали дивно, мабуть, це якісь магічні штучки, як ті, що він проробив разом зі своїм другом в Іспанії, змусивши всіх забути про себе в Драконячих печерах. До речі про драконів...

- А де Філіп? - Гадки не маю звідки в моїй голові взялося це ім'я, але я точно знала, що мого крихітку-дитинча звати саме так.

- Філіп? - Здивувався мій співрозмовник, відволікаючись, а потім знову повернувся до своїх незрозумілих для мене маніпуляцій. - Подивися уважніше он на ту гору, - чоловік кивнув кудись убік, і я слухняно придивилася, відзначаючи якесь незвичайне світіння біля пагорба. А варто було мені напружити зір, як я розгледіла маленьке драконеня, що згорнулося в клубочок і мирно сопіло. Це видовище викликало в мені незрозуміле розчулення.

Далі я намагалася не відволікати Кіріана, справедливо вважаючи, що йому не завадить зосередитися, а мої запитання можуть тільки заважати. І, коли очікування стало нестерпним, хлопець усе ж таки струснув руками, задоволено посміхаючись, а перед ним почала розгортатися блакитнувата воронка.

- Готово, - він якимось невловимим рухом опинився поруч із дитинчам, підхопив його на руки та в очікуванні втупився на мене. - Ідеш?

Не знаю чому саме зараз, але в мою голову почали закрадатися підозри: а що я робитиму в незвіданому для мене світі? Чи зможу я там прижитися і чи знайдеться для мене там робота?
Усі ці питання я і вивалила на чоловіка дуже вчасно.

- А ти не могла раніше запитати? Мені не надто зручно утримувати міжсвітовий портал і пояснювати при цьому умови життя на Діанії, - згодна, я якось не подумала про це раніше, перебуваючи в якомусь дивному стані, коли будь-яке інше місце в тисячу разів краще за те, де я зараз перебувала. А тепер мене взяв острах, і я банально відтягувала момент неминучості.

"Чорт би забрав мою нерішучість!", - схопила сумку з речами і першою зробила крок у портал, запізно подумавши, що, можливо, не варто було так поспішати, і все ж треба було вперед пропустити мага?

Простір навколо мене немов би стиснувся, різко виштовхуючи перелякану іншосвітянку на святково прикрашену площу якогось середньовічного містечка.

Йошкін кіт! Куди я потрапила і де мої речі? До речі про це, вони-то якраз і зі мною, а ось здоровий глузд сьогодні, схоже, був відсутній.

Я дивилася на те, як снують туди-сюди люди та не-люди і злякано озиралася в спробі відшукати одне-єдине знайоме обличчя.

Кіріан з'явився через нескінченно довгу хвилину, протягом якої я вже встигла влаштувати паніку, потім усе ж таки себе заспокоїти, сподіваючись на те, що чоловік зараз з'явиться, після чого знову докоряла своїм дурісті та нерозважливості. А коли моя істерика була готова піти на черговий виток, повітря біля мене знайомо посрібліло, і я помітила Філіпа, який з'явився за два кроки від центрального фонтану, разом із його темноволосим супроводжуючим.

І тієї ж миті навколо нас почалося щось неймовірне. Ніхто й бровою не повів, щойно я з'явилася посеред жвавої площі, а ось вихід з порталу чоловіка з маленьким драконеням на руках викликав справжній фурор.

Люди збиралися, щось жваво обговорюючи, і майже кожен третій тикав у наш бік пальцем.

- Ліно, йди сюди! - Одними губами вимовив Кіріан, але я напрочуд чітко почула і сам посил, і гнівні нотки в ньому. - От же пощастило! - здається, ми опинилися не зовсім у тому місці, у якому мали б.

А варто було мені подолати відстань, що розділяла нас, як нашу трійцю щільним коконом огорнув густий туман, що з'явився з нізвідки. Секунда, і ми вже стоїмо посеред яскраво освітленої зали, а назустріч нам поспішає знайомий мені за поїздкою до Іспанії друг Кіріана і ще один дивно одягнений чоловік.

- Хто це? - Ні здрастуйте вам, ні ласкаво просимо, мене взагалі наче б то не помічали. Ба більше, чоловік нахабно клацнув у мене перед обличчям і одразу ж обернувся в бік мого супроводжуючого.

- Ліна, - спокійним голосом відповів йому Кір (я вирішила скоротити ім'я шатена, щоб не плутатися). - Визнана мати дракона, - фіга собі новини, а мене не хотіли спершу про це повідомити?

- Що, вибачте? - я нарешті відмерла, втупившись на чоловіків в очікуванні відповіді.

- Чому вона не застигла? - Мені здалося, чи незнайомець був роздратований цим фактом?

- Взагалі-то вона перед вами. Може, ви все ж таки поясните мені, що тут відбувається? - От відчувала ж, що все не так просто, але все одно кинулася в невідомість з головою, а тепер доведеться це розсьорбувати.

- Який цікавий екземпляр. Вона з Террії? - вже не знаю хто він такий, але схоже дуже важлива шишка, раз так розмовляє зі своїми співрозмовниками. Невже це і є імператор, про якого якось проговорився Кіріан?

"От дідько! Тоді мені краще поводитися якомога непомітніше, а ще було б добре забрати з собою Філіпа і сховатися звідси в більш спокійне місце", - поки я думала, дракончик дивним чином опинився в мене на руках, а повітря навколо нас затягнулося якоюсь відчутною блакиттю, яка сховала мене від погляду здивованих чоловіків.

Після цього стався яскравий спалах, який змусив мене заплющити очі, а варто було мені їх розплющити, як я ошелешено витріщилася в інтер'єр, який нас оточував. Світла зала разом із чоловіками кудись зникла, явивши моєму погляду шикарно обставлену кімнату з каміном, зручними кріслами і шкурою невідомої мені тварини на підлозі. При детальному розгляді я помітила картини, розташовані на кожній зі стін, скляний столик з легкими закусками і велику книжкову шафу.

- Кхм... Ну, в принципі так теж не погано. Може, перекусимо? - Поставила я запитання Філіпу, який дрімав на моїх руках, і почула у відповідь жваве кректання. Шкода я не встигла запитати, що ж їдять дракончики.

Діанія. Імператорський палац