Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

Розділ 9

-Твій хлопець?- перепитала доньку Катерина Борисівна, яка була більш за всіх шокована цією новиною.- Відколи?

-З сьогоднішнього дня,- усміхнувся до неї Денис,- ми закохалися один в одного з першого погляду і тепер не можемо один без одного. Ви мабуть мама моєї дівчини, ви дуже гарна жінка і мені приємно з вами познайомитися.

-Мою маму звати Катерина Борисівна,- Єва намагалася не хвилюватися.

-І як ви познайомилися?- запитав роздратовано Василь Іванович, який зрозумів, що його плани віднині порушені.

-Ми познайомилися у сквері. Я розлила на Дена каву,- Єва не стала нічого вигадувати,- а потім він прийшов до банку. А сьогодні ми з ним зустрілися на вечірці. Денис, а це Василь Іванович…

-Прямо цілий ланцюжок збігів,- Василь Іванович перебив дівчину та викинув недопалок,- а може ти навмисно люба Єво зараз розігруєш цю виставу. А то чомусь саме в цей день у тебе з’явився хлопець.

-А чим особливий цей день?- Денис зобразив здивування на обличчі.- Єво, кохана про що говорить…

-Василь Іванович, постійно чимось незадоволений,- поспішила відповісти Єва.

-А я Слава. Я так сильно хотів з тобою познайомитися, що не міг ніяк дочекався коли ти повернишся додому,- до Єви в притул підійшов племінник вітчима і вона відступилася назад,- ти така гарна.

-Пригальмуй, якщо не хочеш отримати по зубах,- Денис став між Євою та Славою,- Єва моя дівчина, тому не смій дозволяти собі лишнього і не треба до неї підходити так близько. Зрозумів?

-Годі вам хлопці, заспокойтеся,- у розмову вмішалася Катерина Борисівна,- не вистачало щоб ви ще побилися, та й ще на нашому подвір’ї. Сусіди такі тоді плітки розпустять, що... сорому потім роками не позбудешся… Я така рада за тебе доню, що ти зустріла свого принца.

-Мамо, ти занадто перебільшуєш,- заперечила Єва.

-За принца дякую вам Катерино Борисівно,- Денис знову всміхнувся до жінки.

-Ну, що ж Єво вражаєш. Ти прямо нарозхват, дивися, а то розірвуть,- нервово засміявся Василь Іванович.

-Я втомилася і хочу спати, то ж давайте будемо розходитися,- Єві до нестями хотілося опинитися у своїй кімнаті на самоті, за зачиненими дверима.

-Як скажеш кохана,- і тут Денис повернувся до Єви обличчям та поцілував її, а потім обернувся знову до всіх,- був радий з вами познайомитися. При першій нагоді зустрінемося та посидимо разом, та більш ближче познайомимося.

-Звісно, я завжди буду рада бачити тебе в нас вдома,- сказала натомість Катерина Борисівна,- приходь у будь-який день.

-Та сама божевільня,- Василь Іванович різко розвернувся та пішов досередини будинку, а його племінник за ним.

-Не звертайте на нього уваги,- Катерині Борисівні зробилося незручно за поведінку свого чоловіка,- ну, добре я теж піду, щоб ви змогли…

  Катерина Борисівна не договорила, а теж різко розвернулася та пішла до будинку. І щойно вона зайшла всередину будівлі, Денис задоволений собою усміхаючись розвернувся до Єви, щоб почути від неї похвалу за гарно зіграну роль. Та натомість отримав ляпас.

-Яке ти мав право мене цілувати,- крикнула вона йому у вічі,- ніколи більше так не роби.

  Денис декілька хвилин стояв занімівши, від несподіваної реакції з її боку. А потім потер свою щоку, скривившись.

-А удар у тебе сильний,- нарешті сказав,- але більше ніколи так не роби. Думаєш мені хотілося тебе цілувати, аби не наша домовленість, то я ніколи цього не зробив би. Ти у мене таких бажань зовсім не викликаєш. Я просто хотів бути більш переконливим в очах твоєї родини. А ти не те щоб підіграти, а вдаєш з себе недоторкану.

-Можна було обійтися і без цього. Мені було це неприємно,- зізналася Єва, яка почала шкодувати за занадто проявлені бурхливі емоції,- вибач за ляпас.

-Вибачаю. Та взагалі-то нам для більшої переконливості хоч-не-хоч, а іноді цілуватися доведеться. Так що будемо долати бридливість один до одного, якщо хочемо щоб оточуючи повірили у нашу пару.

-Я не можу на це погодитися. Бо я не хочу, щоб мене цілували і взагалі до мене торкалися,- вона заплакала,- на добраніч.

  І Єва побігла до будинку, залишивши Дениса в недорозумінні стояти серед подвір’я..

-Чуднувата якась,- вирішив він та пішов до таксі, яке весь час чекало на нього.

  Єва забігла до своєї кімнати та замкнула двері на ключ до яких притулилася спиною. Доторкнулася до своїх губ на яких ще відчувала його поцілунок. Так, цей поцілунок був легкий, схожий на чмок, але для неї це було щось більше. Щось схоже на удар електричного струму. Вже три роки не один чоловік до неї не торкався і вона зовсім не мріяла про це. Після того випадку…, і в Єви перед очима сплив той день коли Микита побив її…                   

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍