Читати книгу - "МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Олександр Зоря-Заря (текст і вірші)
Ольга Заря (вірші російською мовою)
ДЕНЬ ТРИНАДЦЯТИЙ
Жіно́че свя́то – свя́то навесні́…
За кві́тами рані́ше полюва́ли…
Сього́дні сніг і во́ду всі несли́
і в че́ргах ча́су провели́ чима́ло.
Хроніка подій. 08.03.22 (вівторок)
РАНОК
(-1°С). Сніг падає з неба. Він тане, але ми збираємо його та носимо у ванну на четвертий поверх. Черги біля водостічних труб, немов символи нової реальності, коли ми змушені стояти за водою.
Примітка: В минулому, цього дня, 8-го березня люди стояли в чергах за квітами, а сьогодні - за водою. Наші черги стали більш буденними, але не менш важливими.
14:00.
Сестра Ольга написала новий вірш – "БЛОКАДА МАРІУПОЛЯ". Її рядки прориваються крізь тишу, немов вигуки відчаю, які пронизані болем і надією. Вірш добре передає жахіття війни, змальовуючи контрасти між великим і малим, жорстокістю та надією. Ідеї про «шкурки овечьи» та «миротворцы-герои» дуже символічні й точно відображають абсурдність ситуації. Образи, такі як «Пахнет в городе дымом и пеплом» і «Солнце в небе взошло и пропало», створюють відчуття зруйнованого світу, де навіть природа змінюється під тиском війни:
08.03.2022
ОЛЬГА ЗАРЯ
БЛОКАДА МАРИУПОЛЯ.
Грех большой растворяется в малом,
Задувая надежды как свечи.
Сбоку волки сигналят шакалам,
Чтобы сбросили шкурки овечьи.
Кто-то панику сеет сквозь пальцы,
Кто-то рядом взрывает и рушит…
Мы умеем за воздух держаться
И друг другу подсвечивать души.
Всюду холод и сердцу не сладко.
Утром снегом лицо умывая,
Верим, что не погаснут лампадки,
Есть для чая вода дождевая.
Пахнет в городе дымом и пеплом,
Солнце в небе взошло и пропало…
В испытаниях люди окрепли –
Газа нет – есть дрова и мангалы.
Неуютно в подвалах детишкам,
Связь разбита и нет интернета…
Наши «братья» усердствуют слишком,
Мы – не хунта… За что нам всё это?
Понимаем, кому это надо,
Только кто Мариуполь отстроит?
Для чего нам в подарок блокада?
Где они – «миротворцы - герои»?
Не пора ли сменить оперенье?
Для чего вам вчерашние грабли?
Отыщите своё направление
В тех краях, где ваш русский кораблик!
ОЛЕКСАНДР ЗОРЯ-ЗАРЯ
(переклад)
БЛОКА́ДА МАРІУ́ПОЛЯ
Гріх вели́́кий, в мало́му розта́лий,
Задува́є наді́ї надве́чір.
А вовки́́ даю́ть зна́ки шака́лам
Позбавля́тися шку́рок ове́чих.
Хтось посі́яв триво́гу, безві́р’я,
Хтось руйну́є майбу́тнє байду́жо.
Ми трима́ємося за пові́тря,
Одне́́ одному грі́ємо ду́ші.
Всю́ди хо́лод, і се́рцю пога́но,
Вра́нці сні́гом обли́ччя вмива́єм,
Ві́рим в те, що лампа́дки не зга́снуть,
І вода́ дощова́ є для ча́ю.
Па́хне по́пелом в мі́сті і ди́мом,
Со́нце в небі зійшло́ і пропа́ло…
У мита́рствах хара́ктер зміцни́́ли.
За́мість га́зу є дро́ва й манга́ли.
Дітлаха́м незати́шно в підва́лах,
Скрізь нема́є зв’язку́, інтерне́ту…
То «брати́» на́ші на́дто стара́лись,
Ми – не ху́нта… Це хтось недогле́дів?
Розумі́єм, хто став бомбува́ти,
Ті́льки хто Маріу́поль відно́вить?
Хто прині́с в подару́нок блока́ду?
Де вони́ – «миротво́рці-геро́ї»?
Чи не ва́рто зміни́́ти личи́ну?
Вам граблі́в учора́шніх забра́кло?
Пошука́йте свій на́прямок ни́ні
В тих края́х, де росі́йський кора́блик!
16:00 до 22:00.
Святкували 8 березня. На багатті підсмажили м'ясо, зварили макарони, буряк, напекли картоплі. Витягли із заначки стару пляшечку доброго коньяку, що завалялася з кращих часів, і відзначили свято. Наші жінки стали справжніми квітами цього дня: Марина (дружина), Ольга (сестра), Настя (невістка), Милана (внучка), Катерина Григорівна (бабуся невістки), Світлана (племінниця), Валентина Миколаївна (сусідка), Олександра Георгіївна (сусідка). Чоловіки цього вечора: я, мої сини Дмитро і Валентин, чоловік племінниці Андрій та їхній син Вадим. На диво, вечір був тихий. Можливо, це затишшя перед бурею? Ми лягли спати одягненими, готові до всього.
Жіно́че свя́то – свя́то красоти́,
жінки́ сього́дні – це найкра́щі кві́ти…
Гото́ві на рука́х жіно́к нести́
сього́дні, за́втра… і завжди́ носи́ти.
Анонс (День 13 → День 14):
"Тринадцятий день війни забрав звичні радощі свят, і навіть жіноче свято перетворилося на боротьбу за воду. А що далі? Чотирнадцятий день принесе нові втрати і ще більше випробувань — холод і вибухи руйнують усе довкола. Чи зможуть герої зберегти силу духу в умовах постійної загрози смерті?"
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «МарІуполь. Як ми виживали... Хроніка війни., Олександр Зоря-Заря, Ольга Заря», після закриття браузера.
