Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

й, мабуть, Південній Азії ілюструє загальні наслідки високої, помірної та низької внутрішньої сполученості відповідно.

Звісно, інші чинники також позначалися на різних історичних траєкторіях різних частин Євразії. Приміром, Родючий півмісяць, Китай і Європа відрізнялися одне від одного за різною мірою оголеності перед постійною загрозою варварського вторгнення кінних кочовиків із Центральної Азії. Одна з таких кочових груп (монголи) кінець кінцем зруйнувала стародавню зрошувальну систему Ірану й Іраку, однак жоден народ азійських кочовиків так і не зміг утвердитися в лісах Західної Європи далі угорських рівнин. До екологічних чинників слід також зарахувати серединне географічне розташування Родючого півмісяця, завдяки якому він контролював торговельні шляхи, що сполучали Китай та Індію з Європою, та віддаленість Китаю від інших розвинених цивілізацій Євразії, через що він фактично являв собою гігантський острів на території континенту. Відносна ізоляція Китаю особливо причетна до прийняття та подальшої відмови ним від технологічних нововведень, що дуже нагадують аналогічні відмови від технологій на Тасманії та інших островах (розділи 13 і 15). Цього стислого опису вистачить принаймні для того, щоб засвідчити причетність екологічних чинників до дрібномасштабних і короткочасних закономірностей в історії, а також до її найзагальнішої схеми.

Історія Родючого півмісяця та Китаю дає корисний урок для сучасного світу: обставини змінюються, тож колишня першість не гарантує першості в майбутньому. Можна навіть припускати, що географічні обставини, про які йшлося в цій книжці, нарешті втратили значення у сучасному світі, коли ідеї миттєво поширюються Інтернетом, а літаки за одну ніч перевозять вантажі з одного континенту на інший. Складається враження, що змагання між народами сучасного світу регулюється цілковито іншими правилами, через що виникають нові центри могутності, наприклад Тайвань, Корея, Малайзія і насамперед Японія.

Однак, занурившись глибше, ми бачимо, що ці нібито нові правила — всього-на-всього варіації на тему старих. Так, транзистор, винайдений 1947 року корпорацією «Bell Labs» на сході С1І1А, здійснив стрибок на 13 тис. кілометрів, започаткувавши електронну промисловість в Японії, але він не здійснив коротшого стрибка — не започаткував нових галузей промисловості в Заїрі або Парагваї. Ті країни, які сьогодні підносяться до нових висот могутності, тисячі років тому входили до складу стародавніх осередків панування, базованого на харчовому виробництві, або були наново заселені людьми із цих осередків. На відміну від Заїру або Парагваю Японія й інші нові країни-передовики світу швидко зуміли поставити транзистори собі на службу, оскільки їхнє населення вже мало довгу історію письменності, використання металевих приладів і централізованої влади. Два найдавніші осередки харчового виробництва світу — Родючий півмісяць і Китай — продовжують домінувати в сучасному світі або через своїх безпосередніх дер- жав-спадкоємців (сучасний Китай), або через держави, розташовані в сусідніх регіонах, які зазнали впливу цих двох осередків (Японія, Корея, Малайзія та Європа), або через країни, що їх наново заселили емігранти із цих двох осередків чи якими вони нині правлять (США, Австралія, Бразилія). Перспективи світового панування субсахарських африканців, австралійських аборигенів і корінних американців залишаються примарними. Важка рука курсу, яким пішла історія в 8000 р. до н. е., і далі лежить на нас.

Серед інших чинників, дотичних до відповіді на питання Ялі, часто виділяють культурні чинники та вплив окремих особистостей. Візьмімо відразу перше з них. Людські культури світу дуже відрізняються одна від одної. Почасти це культурне розмаїття — поза сумнівом, продукт розмаїття екологічного, щодо чого я наводив численні приклади на сторінках цієї книжки. Однак постає важливе питання з приводу можливої ролі місцевих культурних чинників, не пов’язаних із довкіллям. Скажімо, з якихось банальних, тимчасових причин, характерних для однієї місцевості, може виникнути дрібна культурна риса, яка закріпиться і згодом впливатиме на важливіші культурні рішення суспільства, як підказує нам прикладення теорії хаосу до інших наукових дисциплін. Такі культурні процеси належать до «сліпих куль» історії, які тягнуть її в бік непередбачуваності.

У розділі 13 наводився приклад клавіатури стандарту «QWERTY», створеної для друкарських машинок. Спершу її обрали серед багатьох конкурентних проектів із банальних і специфічних для тих обставин причин, пов’язаних із особливостями конструкції друкарських машинок в Америці 1860-х років, особливостями їхнього продажу, рішенням якоїсь міс Лонґлі заснувати в 1882 році в Цинцинаті Інститут стенографії та друкарського набору та успіхом її зіркового учня Френка Мак-Ґерина, який переміг свого суперника Луїса Тауба, що друкував на клавіатурі іншого типу, під час нашумілого змагання друкарів у 1888 році. Рішення могло безліч разів схилитися на бік іншої клавіатури на будь-якій із численних стадій між 1860-ми і 1880- ми роками; ніщо в американському довкіллі не сприяло клавіатурі стандарту «QWERTY» порівняно із її конкурентами. Проте відтоді, як рішення було ухвалено, клавіатура стандарту «QWERTY» настільки міцно закріпилася, що її століттям пізніше прийняли як основу для комп’ютерних клавіатур. Так само тривіальні й специфічні причини, нині загублені в пітьмі віддаленого минулого, могли лежати в основі прийняття шумерами дванадцяткової системи лічби замість десяткової (звідки й з’явилися наші сучасні 60-хвилинна година, 24-годинний день, 12-місячний рік і 360-градусне коло) і на противагу поширеній мезоамериканській системі лічби, яка базувалася на числі 20 (звідки й походив тамтешній календар, що спирався на два паралельні цикли з 260 найменованих днів і 365-денного року).

Ці подробиці створення друкарської машинки, годинника й календаря не позначилися на конкурентоспроможності суспільств, які їх прийняли. Однак не важко уявити, як таке могло статися. Скажімо, якби американську клавіатуру стандарту «QWERTY» не було прийнято в інших країнах світу — приміром, якби Японія або Європа прийняла значно ефективнішу клавіатуру Дворака, — це тривіальне рішення XIX ст. могло мати великі наслідки для конкурентного становища американської технології у XX ст.

Аналогічно дослідження китайських дітей засвідчило, що вони швидше навчаються писати, якщо їх спершу навчити абетковій транскрипції китайських звуків (яка називається піньїнь), ніж якщо відразу учити традиційному китайському письму із його тисячами знаків. Вважається, що така кількість знаків постала через її зручність для розрізнення великої кількості китайських слів із різним значенням, але однаковим звучанням (омофонів). Якщо це так, то надлишок омофонів у китайській мові, можливо, справляє значний вплив на роль письменності в китайському суспільстві, але при цьому малоймовірно, щоб щось у китайському довкіллі сприяло формуванню багатої на омофони мови. А якими чинниками — мовними чи культурними — пояснити інакше незбагненну нездатність складних андських цивілізацій розвинути письмо? Чи було що-небудь в індійському довкіллі, що зумовлювало тяжіння його суспільств до формування жорсткої системи соціально-економічних каст, які мали значні наслідки для технологічного розвитку країни? Чи було щось у китайському довкіллі, що б підштовхувало тамтешні суспільства до конфуціанської філософії