Читати книгу - "Інферно"

через смугу широкої води. І з тріском впала на фібергласову корму моторного човна. Відчувши удар, водій отетеріло обернувся, і його обличчя видовжилося. Він смикнув униз важіль газу, залишивши двигун на неробочих обертах і зупинивши катер, який на цей час встиг відійти від причалу вже на двадцять ярдів. Сердито волаючи, молодик рушив до непроханого пасажира.

Коли водій наблизився до неї, Сієнна невимушено відступила вбік, схопила чоловіка за зап’ястя і, використовуючи його власну інерцію руху, смикнула молодика назад через поруччя на кормі так, що той із розмаху впав у воду. Виринувши через кілька секунд на поверхню, він, хлюпаючи руками й відпльовуючись, щось люто викрикував — напевне, якісь турецькі матюки.

Сієнна недбало кинула у воду рятівний жилет, пройшла до штурвала човна й посунула подвійну ручку газу вперед.

Двигуни заревли, і катер помчав уперед.

Ленґдон стояв на причалі і, переводячи дух, дивився, як стрімкий білий корпус човна, немов летячи над водою, швидко перетворюється на нічний привид і щезає з очей. Професор підняв погляд на обрій і збагнув, що тепер Сієнна зможе дістатися не лише до протилежного берега, а й до безкінечного мережива проток, що тягнулися від Чорного моря до Середземного.

Вона втекла.

А неподалік власник човна, вибравшись із води і зіп’явшись на ноги, поспішив геть, вочевидь, дзвонити в поліцію.

Ленґдон дивився, як вогні вкраденого катера зникають у темряві, і раптом відчув себе страшенно самотнім. Виття потужних двигунів швидко віддалялося й стихало.

А потім різко перервалося.

Ленґдон завмер, вдивляючись в темряву. «Невже вона вимкнула двигун?»

Схоже, вогні човна також не віддалялися, а тихенько погойдувалися на легких хвилях Золотого Рогу. Із якоїсь незбагненної причини Сієнна Брукс зупинилася.

«Може, скінчилося пальне? — Він приклав до вуха долоню й прислухався — і почув тихеньке вурчання двигунів на неробочих обертах. — Якщо не скінчилося пальне, то чому ж вона зупинилася?»

Ленґдон почекав.

Десять секунд. П’ятнадцять. Тридцять.

А потім раптом двигуни знову заревли, спершу немов неохоче, а потім — рішучіше. На превелике здивування Ленґдона, вогні катера заклали широкий віраж, а потім човен розвернувся до нього носом.

«Вона повертається».

Коли човен наблизився, Ленґдон побачив за кермом Сієнну; вона бездумно дивилася поперед себе. За тридцять ярдів до причалу жінка скинула газ, і катер, стишивши хід, торкнувся причалу, від якого щойно відійшов. А потім Сієнна вимкнула двигуни.

І запала тиша.

Ленґдон, що стояв на причалі, не вірив своїм очам.

Сієнна жодного разу не поглянула на нього.

А натомість затулила лице руками. Потім вона затремтіла, її плечі опустилися й здригнулися. А коли жінка нарешті підняла очі на Ленґдона, він побачив, що в них стояли сльози.

— Роберте, — хлипала вона. — Я вже не можу тікати. Бо мені більше нема куди подітися.

Розділ 96

Інфекція вже потрапила в довкілля».

Елізабет Сінскі стояла біля підніжжя сходового колодязя резервуара й вдивлялася в темну порожнечу печери, з якої щойно повискакували люди. Через респіратор, який вона вдягнула, важко дихалося. Хоча, можливо, вона вже й зазнала тут, унизу, впливу збудника хвороби, Сінскі почувалася в захисному костюмі спокійніше й упевненіше, коли разом із членами спецгрупи увійшла до збезлюділого підземелля. Вдягнені в округлі білі скафандри з герметичними шоломами, вони скидалися на команду астронавтів, що увірвалися до ворожого космічного корабля.

Сінскі знала, що нагорі, біля входу, скупчилися сотні переляканих і спантеличених любителів музики, багатьом із яких надавалася допомога, бо вони дістали травми під час панічної втечі з підземелля. А декого з них уже й слід прохолов. Сінскі дякувала Богу, що їй удалося відбутися лишень синцем на коліні та розбитим амулетом.

«Лише одна пошесть поширюється швидше за вірус, — подумала вона. — Це страх».

Двері до резервуара вже були замкнені, загерметизовані й перебували під охороною місцевої влади. Сінскі очікувала, що коли прибуде поліція, почнуться юридичні ускладнення, але всі потенційні конфлікти враз випарувалися в нічне повітря, коли представники турецької влади побачили устаткування для хіміко-бактеріологічного захисту та почули від Сінскі застереження про можливу чуму.

«Доведеться нам самим мати справу з цією заразою, — подумала директорка ВООЗ, дивлячись на ліс колон, що відбивався в лагуні. — Ніхто не бажає сюди спускатися».

Позаду двоє агентів затягували вихід зі сходового колодязя великою поліуретановою завісою й впаювали її в стіну. Іще двоє членів групи знайшли місце на помості й тепер розставляли всіляке електронне обладнання, наче працівники поліції, що готуються досліджувати місце, де було скоєно злочин.

«Саме так воно і є, — подумала Сінскі. — Це місце злочину».

У її пам’яті знову постала жінка в бурці, яка тікала з підземелля. Схоже, Сієнна Брукс ризикнула власним життям заради того, щоб зірвати заходи, які мала вжити ВООЗ для локалізації джерела зараження, і втілити в життя безумний план Цобріста. «Вона проникла сюди й прорвала той мішок...»

Ленґдон погнався за Сієнною в нічну темряву, і Сінскі й досі не мала жодної звістки про те, що трапилося далі з ними обома.

«Сподіваюся, професор Ленґдон у безпеці», — подумала вона.

* * *

Промоклий агент Брюдер стояв на помості, розпачливо утупившись у перевернуту голову Медузи й не знаючи, з чого почати.

Як агент групи швидкого реагування, що мала справу з критичними ситуаціями, Брюдер звик мислити масштабно, відкидаючи миттєві моральні та особистісні міркування й зосереджуючись на порятунку якомога більшої кількості людей за тривалий проміжок часу. Загроза власному життю й здоров’ю мало турбувала його. До цього моменту.

«Я забрів прямісінько в цю чортівню, — подумав він, картаючи себе за необдуманий небезпечний крок, але разом із тим усвідомлюючи, що вибору не мав. — Бо ми потребували негайної оцінки ситуації».

Брюдер змусив себе подумки повернутися до завдання, яке перед ним стояло: втілити план Б. На жаль, для кризи, пов’язаної з необхідністю локалізації, план Б був завжди один і той самий: розширити радіус дій. Боротьба з інфекційними хворобами часто нагадувала боротьбу з пожежею: інколи доводилося відступати й програвати битву заради того, щоб виграти війну.

У цей момент Брюдер іще не відмовився від ідеї, що повна локалізація й досі можлива. Скоріш за все, Сієнна Брукс проштрикнула мішок за кілька хвилин до того, як вибухнула істерія, що переросла в панічну втечу. Якщо це так, то, хоча сотні людей і втекли з місця інциденту, кожен із них, цілком імовірно, перебував достатньо далеко від джерела інфекції й зміг її уникнути.

«Усі, окрім Ленґдона та Сієнни», — подумав Брюдер. Обоє були тут, в епіцентрі,