Читати книгу - "Беру свої слова назад"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
1-а армійська група, якою командував Жуков, - це 57 тисяч бійців і командирів. А тепер прикинемо, що було б, якщо б проводити чистку армії товариш Сталін доручив не Єжову Миколі Івановичу, а Жукову Георгію Костянтиновичу. Кожен бажаючий зможе сам обчислити можливі результати правління Жукова, якби під його владою виявилися не 57 тисяч, а вся Червона Армія чисельністю в півтора мільйони. Якби розстрільні повноваження були не на три місяці, а на два роки.
Жуков слізно бідкався про те, що бідну Червону Армію в 1937-1938 роках нібито обезголовили. Однак на такому короткому проміжку часу такої інтенсивності розстрілів військовослужбовців, яку Жуков досяг у Монголії влітку 1939 року, не було ніде в Червоній Армії ні в 1937-му, ні в 1938 році. Таке звірство не снилося ні Єжову, ні Фріновському, ні Заковському, ні Ульріху.
А скількох до в'язниці загнав! У книзі «Тінь перемоги» я розповів про приїзд Жукова в Монголію. Почав він зі зміщення командирів. Ось зняв начальника штабу комбрига Кущева Олександра Михайловича. У комдива Жукова не було повноважень розстріляти комбрига. Тому його просто вигнали. Але що ж з ним сталося? Куди його знятого визначили? Тоді я цього не знав. Тепер з'ясував. Відправили комбрига Кущева туди, де ліс валять. І чорну фуфаєчку не пошкодували. Відписали йому 20 років. Суворого режиму. Потім ще п'ять додали («Красная звезда», 2 квітня 2002 р.). А непоганий був командир. Згадали про нього в грудні 1943 року. Як-не-як дві академії за плечима, одна з яких Академія Генерального штабу. Дали йому звання полковника. У вересні 1944 року - генерал-майора. Був начальником штабу 5-ї ударної армії. Воював хоробро. Отримав Героя Радянського Союзу. Мав одинадцять кульових і осколкових поранень. Працював блискуче. Це змушений був визнати і сам Жуков. Завершив службу у званні генерал-полковника.
А в 1939 році прибув Жуков у Монголію і насамперед комбрига Кущева в тюрягу засадив, коли не було можливості розстріляти.
– 2 -Після Монголії, в 1940 році, Жуков призначений командувати Київським особливим військовим округом. Війни поки немає, тому не міг Жуков розстрілювати кого не випаде. Цей стан він переносив важко.
«Кремезний генерал стояв в оточенні командирів біля входу в могилів-подільський Будинок Червоної Армії. А на тротуарі навпроти, на відстані приблизно десяти метрів - ми, зграйка чотирнадцятирічних хлопчиків, пожирали генерала очима.
Через пустир на місці знесеного костьолу неквапливо наближався капітан-прикордонник. Він йшов із лазні зі згортком брудної білизни, загорнутим у газету. Ні сном ні духом не відав капітан, що чекає його за рогом. Від кута Будинку Червоної Армії до генерала було не більше п'яти метрів. Зі згортком під пахвою капітан розгублено доклав руку до козирка, перейшовши на стройовий крок. Обличчя генерала Жукова спотворила гидливо-презирлива гримаса:
– Вас що, капітан, не вчили, як вітають старших за званням? Повторити!
Капітан, багряний від сорому, зайшов за ріг, поклав згорток на тротуар, вийшов на бруківку, щоб з'явилася відстань, необхідна для семи стройових кроків, і пройшов перед генералом так гарно, що навіть у нас, звиклих до парадів, дух перехопило. У прикордонників була відмінна стройова виправка і вольтижування. Хтось із хлопчаків метнувся за згортком і приніс його, щоб капітану не довелося повертатися.
– Повторити! - Крізь стиснені зуби процідив Жуков.
На протилежному тротуарі, крім нас, уже зібралася чимала юрба роззяв. Сім разів капітан карбував стройовий крок перед генералом. Не знаю, як відчувала себе свита Жукова. Нам було соромно.
Протягом двох днів перебування генерала армії Жукова в Могилеві-Подільському, ймовірно, не менше сотні хлопчаків встановили за ним спостереження. На значній відстані ми попереджали командирів і червоноармійців про присутність самодура. Після інциденту з капітаном генерала Жукова на вулиці не привітав жоден військовослужбовець. Вони зникали своєчасно»
(І.Л. Дегін. Чотири роки. Холон, Рама-Пресс, 2001. С. 276-277).Але ж це не перше свідчення того, що люди військові при наближенні Жукова розбігалися. Де, коли, в яких арміях, в яких історичних епохах ви знайдете полководців, від яких втікають і солдати, і офіцери, і генерали?
– 3 -Потім — війна.
«Основним заняттям Жукова під час війни було захоплення своєю безконтрольною владою»
(А. Тонов. «Независимая газета», 5 березня 1994 р.).Розповідає рядовий зв'язківець Микола Лазаренко:
«Парадний портрет полководця далеко не завжди відповідав реаліям військової дійсності. Найбільше наші радисти, які працювали на самому "верху", боялися не німецько-фашистських куль і осколків, а власного командувача. Справа в тому, що Жуков був людиною настрою і тому - дуже крутий на розправу... За час війни легендарний полководець близько 40% своїх радистів віддав під трибунал. А це рівнозначно тому, що він розстріляв би їх власноруч. "Вина" цих пересічних радистів, як правило, полягала в тому, що вони не змогли миттєво встановити зв'язок. Адже зв'язок міг бути відсутнім не тільки з технічних причин. Людина з іншого боку проводу могла бути просто убитою. Однак Жукова такі "дрібниці" взагалі не цікавили. Він вимагав негайного зв'язку, а його відсутність сприймав лише як невиконання наказу - і не інакше. Звідси і псевдоправова сторона його жорстокості - трибунал за невиконання наказу у воєнний час. Втім, до військово-польового суду справа часто не доходила. Оскаженілий відсутністю зв'язку герой війни міг і власноручно пристрелити ні в чому не винного солдата»
(Н. Лазаренко. Той самийУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беру свої слова назад», після закриття браузера.
