Читати книгу - "Світанок"

— а ти просто наразився на аномалію — і не усвідомлював, що перед тобою, — Єлизар недовірливо похитав головою.

Я насупилася.

— Ви про що говорите? Який це такий у мене щит? Що це взагалі означає?

Я не могла уявити нічого, крім середньовічного панцира. Єлизар схилив голову набік, вивчаючи мене.

— Гадаю, коли я служив у гвардії, ми ставилися до цього занадто формально. Насправді розбивати таланти на категорії — річ суб’єктивна й випадкова; кожен дар унікальний, один і той самий дар двічі не повторюється. Але твій талант, Белло, класифікувати досить легко. Захисні таланти, які певною мірою вберігають свого власника, називають щитами. Ти колись перевіряла свої можливості? Пробувала блокувати когось, крім мене та свого чоловіка?

Незважаючи на те, як швидко працював мій новий мозок, збігло кілька секунд, перш ніж я спромоглася сформулювати відповідь.

— Це розповсюджується тільки на певні аспекти життя, — пояснила я. — Моя голова — це, так би мовити, приватна територія. Але ніщо не зупиняє Джаспера впливати на мій гумор або ж Алісу — бачити моє майбутнє.

— Чистої води ментальний захист, — кивнув до себе Єлизар. — Обмежений, але потужний.

— Аро не зміг прочитати її думок, — втрутився Едвард. — Хоча коли вони зустрілися, вона ще була людиною.

Єлизарові очі розширилися.

— Джейн намагалася завдати мені болю, але не впоралася, — докинула я. — Едвард вважає, що Деметрі не зможе знайти мене, та й Алек не завдасть мені клопоту. Це добре?

Єлизар, досі не в змозі говорити, кивнув.

— Дуже.

— Щит! — вигукнув Едвард, і в голосі його забриніло глибоке задоволення. — Я й не подумав! Мені зустрічалася тільки одна така людина — Рената, але її дар був відмінним.

Єлизар трішки оговтався.

— Так, жоден талант не може виявитися тотожним іншому, бо ж немає двох людей, які мислять однаково.

— Хто така Рената? І що вона вміє? — запитала я. Ренесма теж зацікавилася — вона відхилилася від Кармен, щоб визирнути з-за Каті.

— Рената — особистий охоронець Аро, — пояснив мені Єлизар. — У неї дар щита вельми практичний, і дуже сильний.

Я нечітко пам’ятала купку вурдалаків, які товклися навколо Аро у макабричній вежі; там були і чоловіки, і жінки. У цьому неприємному, жахливому спогаді я не могла розрізнити облич тих жінок. А однією з них, певно, й була Рената.

— Цікаво… — міркував Єлизар. — Бачте, Рената має потужний щит проти фізичних нападів. Якщо хтось наближається до неї — або ж до Аро, бо вона завжди поруч із ним у несприятливих ситуаціях, — ця особа відчуває себе… відштовхнутою. Навколо Ренати силове поле, яке відштовхує, хоча його практично неможливо помітити. Ви просто зауважуєте, що чомусь повернули у зовсім іншому напрямку, ніж збиралися, а у пам’яті вашій немає чіткого спогаду про те, що ж ви взагалі намагалися зробити перед тим. Вона захищає Га я та Марка також, якщо виникає потреба, але Аро має найвищий пріоритет.

Але дар її насправді не фізичний. Як і в більшості випадків, коли йдеться про вурдалацькі таланти, вона впливає на свідомість. Якби вона спробувала не підпускати тебе, цікаво, хто б переміг? — він похитав головою. — Я ніколи не чув, щоб хтось міг опиратися дару Аро або Джейн…

— Мамо, ти особлива, — мовила Ренесма без тіні подиву в голосі, наче йшлося про колір мого вбрання.

Я почувалася дезорієнтованою. Невже я ще не знаю свого дару? У мене ж є суперсамоконтроль, який дозволив мені проминути жахливу стадію перволітка. Здебільшого вампіри мають тільки один талант, хіба ні?

Чи Едвард мав рацію від самого початку? Перш ніж Карлайл припустив, що мій самоконтроль — щось надприродне, Едвард гадав, що моя здатність стримуватися — просто результат гарної підготовки: зосередженість і підхід — ось як він це назвав.

То хто з них мав рацію? Невже я ще дещо вміла? Невже тому, на що я здатна, є назва та класифікація?

— Ти можеш поширювати його? — поцікавилася Катя.

— Поширювати? — перепитала я.

— Поширювати навколо себе, — пояснила Катя, — затуляти щитом іще когось, окрім себе.

— Не знаю. Я ніколи не пробувала. Я й не знала, що можна спробувати таке.

— Може, ти й не здатна на це, — швидко мовила Катя. — На Бога, я працюю над собою вже кілька сторіч, і все, чого мені вдалося досягти, це пропускати шкірою електричний струм.

Я втупилася в неї, заінтригована.

— У Каті — войовничий дар, — пояснив Едвард. — Схожий на талант Джейн.

Я несамохіть відскочила від Каті, й вона засміялася.

— Я не садистка, — запевнила вона мене. — Просто це вельми придається під час бійок.

Слова Каті потроху проникали в мою свідомість, тулитися купи. Захистити щитом когось іншого запропонувала вона. Наче є хоч якась можливість відкрити свою дивну, ненормально непроникну голову для когось, впустити його всередину.

Я пригадала, як корчився Едвард на стародавньому камінні у вежі Волтурі. Хоча цей спогад був із людських часів, він був чіткішим, болючішим за всі інші, — ніби його витаврували на тканинах мого мозку.

А якби мені вдалося не дати цьому повторитися ще раз? Якби я змогла захищати його? Захищати Ренесму? А що як існує бодай химерне сподівання, що я здатна захистити щитом і їх?

— Ти мусиш навчити мене, як я маю діяти! — з притиском мовила я, хапаючи Катю за руку. — Ти мусиш мені показати, що робити!

Катя здригнулася від мого потиску.

— Може… якщо ти припиниш ламати мені кістки.

— Ой! Вибач!

— Ти точно захищаєшся щитом, — сказала Катя. — Коли я ворухнулася, твоя рука мала відскочити від мене. Але ж ти нічого щойно не відчула?

— Не слід було робити цього, Катю. Вона ж не хотіла поранити тебе, — пробурмотів Едвард. Але ми й не зважили на нього.

— Ні, я нічого не відчула. Ти пропускала струм шкірою?

— Еге ж. М-м-м… Я ще не зустрічала нікого, хто не відчував би мого струму, — ні серед людей, ні серед безсмертних.

— І ти кажеш, що поширюєш його? На всю свою шкіру? Катя кивнула.

— Колись дар був тільки у мене в долонях. Як у Аро.

— Чи у Ренесми, — втулив Едвард.

— Але я добре потренувалася і поширила струм на все тіло. І це непоганий захист. Будь-хто, коли намагається торкнутися мене, валиться з ніг, наче його тицьнули електрошокером. Він вирубається буквально на секунду, але й цього досить.

Я слухала Катю упіввуха, а в думках так і сяк прокручувала ідею, що, можливо, мені вдасться захистити свою невеличку родину, якщо я вчитимуся швидко. Я гаряче воліла також виявити здібності до цього «поширювання» — я ж бо якимсь незбагненним чином вправна в усьому, до