Читати книгу - "Хранителі"

Кліффом також поїхали в порт, де стояла спортивна яхта, з якої вони розпочали пошуки Ділворта. Допитавши команду берегової охорони, яка переслідувала «Фіорітуру», вони дізналися, що жінка, з якою був юрист, розвернулася біля Вентури і зараз прямує на північ уздовж узбережжя в Санта-Барбару.

О пів на одинадцяту яхта була в порту.

На порожньому причалі, що належав Гаррісону, стояли Лем із Кліффом. Зіщулившись від колючого вітру, вони спостерігали, як Делла плавно і м’яко причалює до берега. Це була гарна яхта із вправним керманичем.

Деллі не забракло відваги крикнути:

— Не стійте там, як бовдури! Хапайте мотузки й допоможіть мені прив’язати яхту!

Лем із Кліффом послухалися лише тому, що їм нетерпеливилося чимшвидше поговорити з нею, а поки «Фіорітуру» не прив’яжуть, то нічого не вийде.

Допомігши жінці, вони ступили на борт яхти. Кліфф був узутий у топсайдери (частина його образу рибалки), але на Лемові були звичайні черевики, тому він не так упевнено ішов мокрою палубою, особливо тоді, коли яхту починало похитувати.

Не встиг ніхто із присутніх спромогтися навіть на словечко, як у них за спиною хтось промовив:

— Пробачте, панове…

Лем обернувся. У світлі портового ліхтаря він побачив Гаррісона Ділворта, який услід за ними сходив на яхту. Він був одягнений у чужий одяг: штани були йому завеликі в поясі, тому він підперезав їх паском, і закороткі, тому з-під них біліли його голі щиколотки. Футболка на ньому теж була із чужого плеча.

— …вибачте, але мені потрібно перевдягнутися у щось тепліше і випити кави…

Лем промовив:

— Чорт забирай!

— …щоб зігріти свої старі кістки.

Від подиву Кліфф роззявив рота, а потім розсміявся, але, глянувши на Лема, сказав:

— Вибачте.

У Лема скрутило в животі: виразка на першій стадії. Він не смикнувся і не зігнувся від болю, навіть не схопився за живіт і взагалі жодним чином не виказав, що йому дискомфортно, оскільки гадав, що Ділворт від цього буде ще більше задоволений. Лем лише зиркнув на адвоката і жінку й одразу пішов геть, не промовивши ні слова.

— Клятий пес, — сказав Кліфф, крокуючи поряд із Лемом, коли вони вже зійшли на сушу. — Він робить всіх до біса відданими.

Пізніше, коли Лем вкладався у мотелі в ліжко, занадто втомлений, щоб закінчити тут з усіма справами і поїхати додому в Оріндж, він розмірковував над словами Кліффа. Відданість. До біса відданий. Лем замислився, а чи був він таким відданим комусь, як Корнелли і Гаррісон Ділворт стосовно ретривера. Він крутився у ліжку і ніяк не міг заснути, поки не зрозумів, що Морфей не забере його у своє царство, поки той не доведе, що теж здатен на таку самопожертву, як Корнелли та їхній адвокат.

Лем сів у темряві, обіпершись об спинку ліжка.

Він до біса відданий своїй країні, яку він любить і поважає. Він вірно служить Агентству. Але чи може він бути відданим комусь іншому? Своїй дружині Карен. Він був відданий Карен усім серцем, розумом і статевими органами. Він дуже сильно кохав Карен уже близько двадцяти років.

— Ага, звісно, — голосно промовив Лем у порожній кімнаті мотелю о другій ночі. — Якщо ти такий відданий Карен, то чому зараз не з нею?

Але він лукавив. Врешті-решт, у нього була робота, дуже важлива робота.

— В тому й біда, — пробурмотів Лем. — У тебе завжди, завжди є якісь роботи.

Він ночував поза межами свого дому понад сто ночей на рік, кожну третю ніч. А коли навіть бував удома, то половину цього часу блукав подумки геть іншими місцями, розмірковуючи про останню справу. Якось Карен запропонувала народити дитину, проте Лем відклав це на потім, зіславшись на те, що, мовляв, він не може взяти на себе відповідальність за дітей, поки не зробить успішну кар’єру.

— Успішна кар’єра? — уголос повторив Лем. — Господи, та ти успадкував гроші свого татуся. В тебе більший стартовий капітал, аніж у доброї половини твоїх знайомих.

Якби він був такий відданий Карен, як ті люди своєму псові, то її бажання були б для нього понад усе. Якщо Карен захотіла мати дітей, то це повинно бути важливіше за кар’єру. Принаймні він міг би піти на компроміс і згодитися на народження дитини, коли йому стукнуло тридцять. До цього він би опікувався кар’єрою, а після тридцяти займався б вихованням дітей. Зараз йому було сорок п’ять, скоро стукне сорок шість. Карен — сорок три, тому думати про дітей уже трохи пізнувато.

Лем відчув себе страшенно самотнім.

Він підвівся з ліжка і в трусах пішов до ванної, де увімкнув світло й уважно подивився у дзеркало. Очі в нього запали і налилися кров’ю. Він так схуднув, що на обличчі скидався на скелет.

У животі знову почало поколювати, і Лем зігнувся, вхопившись руками за умивальник. Виразка далася взнаки приблизно місяць тому, і відтоді його стан різко погіршувався. Біль довго не минав.

Коли Лем знову побачив своє відображення, то промовив:

— Ти навіть собі не відданий, засранцю. Руйнуєш себе, гориш на роботі й не можеш зупинитися. Ти не відданий ні Карен, ні собі, ні навіть свої країні чи Агентству, якщо як слід покумекати. Чорт забирай, єдине, чому ти повністю і безумовно відданий, — це своєму переконанню, що життя — це шлях канатохідця. Ти схожий на старого фанатика.