Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"

а повинна була себе стримувати і вести себе як викладач, але все одно червоніла, ніяковіла і весь час намагалася його вгамувати. На її щастя та величезне полегшення, всі учні, крім Ніка, вже пройшли ініціацію і настав час йому відправлятися на нову зустріч з Вищим.

— Здрастуй Ніку. Радий тебе бачити, — пролунав в голові у нього голос Вищого. Він побачив, що той сидить за своїм незвичайним пультом, яким він керував людьми, магами, державами і, напевно, навіть цілими планетами.

— Привіт, Гуру, — безцеремонно привітався з Вищим Нік, ніби той був другом, а не напівбогом. Учень розумів, що це не зовсім правильно, але він робив це навмисно, щоб показати своє ставлення до Вищого. — Як твої справи?

— Добре. Як тобі початок навчання в Школі? — запитав Гуру, зовсім не образившись і підтримуючи манеру розмови. Ніку навіть здалося, що Вищому приємно таке спілкування на рівних.

— Якщо чесно, то все частіше з’являється бажання все кинути та втекти, — відверто зізнався учень. — Я вже не в тому віці, щоб сидіти за партою та носити шкільну форму. Напружує мене це сильно. Також виявилося, що вчитися без допомоги Ліни не так приємно і легко.

— Вчитися завжди нелегко. Зате результати можуть бути приємними. А в твоєму випадку ще й корисними.

— Та яке там корисними. Знаєш, я не можу поки зрозуміти, як мені може все це згодитися, коли буде війна, якщо в Школі не вчать бойової магії. Я ще можу зрозуміти, що можна там кинути на ворога вогненну кулю, але з іншими видами що робити? Навіщо вони? — поставив він запитання, яке його особливо хвилювало.

— Ти занадто поспішаєш. Неможливо навчитися всьому одразу. Поки ти повинен навчитися найпростішим заклинанням і діям. Без базових знань та навичок хороший маг не може народитися. Все, чому ти навчишся в Школі, буде тобі корисним надалі. А що стосується бойової магії, то пізніше ми повернемося ще до цього питання. Гаразд, щось ми забалакалися. Поклич мені, будь ласка, директора Хегана і Магістра Зонколана. Хочу з ними поговорити. А після них ще й з Хранителем.

— Добре, покличу. Радий був тебе бачити. Ти не забудь зобразити на публіку мою ініціацію. Сподіваюся, пам’ятаєш, що в мене основна це магія Води? — нагадав Вищому мету цієї зустрічі.

— Молодець, що нагадав. Ще один невеликий подарунок від мене, — зупинив його Вищий. — Пам’ятаєш те татуювання — заклинання переміщення, що я зробив тобі? Так ось у нього є ще одна властивість. Якщо тобі треба буде зі мною зв’язатися, то досить влити в нього трохи магічної сили, не промовляючи ніяких заклинань, і я відповім тобі. Правда, це можна робити тільки в порталах. Ну а якщо мені треба буде з тобою зв’язатися, то знак почне світитися та стане теплим.

— Добре, буду знати. Якщо стане сумно і захочеться з кимось поговорити, буду дзвонити тобі, — не втримався від жарту Нік і перервав зв’язок з Вищим.

У цей час синій стовп енергії кинувся в небо, а по вітражу вікна потекла вода. Публіка у дворі Школи радісно закричала і заплескала. «Ну, не можуть ці маги без яскравої мішури для простих людей», — подумав Нік і відправився виконувати прохання Гуру.

Директора і Зонколана він швидко знайшов у сусідньому залі в колі інших магів, які щось жваво обговорювали.

— Вибачте, директоре, що втручаюся, — нахабно розштовхавши інших магів прорвався в середину учень. — Але Гуру просив вас і Магістра Зонколана пройти до порталу. Він хоче поговорити з вами.

Ці прості на Землі слова викликали ефект вибуху бомби в групі магів. Настала пронизлива тиша і на всіх обличчях вилізло велике здивування. Ніку було цього не зрозуміти, але, очевидно, для решти така новина була шоком. Нік знав, що Вищий дуже рідко розмовляє з магами, та його здивувала така реакція на це запрошення. Пауза швидко минула й понісся шепіт та фрази з усіх боків.

— Так, шановні маги. Тихіше. Що за поведінка? — намагався заспокоїти всіх директор. Але на магів це слабо подіяло. Всі обговорювали це незвичайне запрошення на бесіду. — Зонколане, ходімо, друже. Не варто змушувати Вищого довго чекати.

Директор і Магістр вирвалися з кола магів та пішли в зал порталу. Зонколан в останній момент висмикнув з групи Ніка та безцеремонно потяг за собою.

— Ніку, ти не міг нам це з директором сказати наодинці? Тепер на півроку розмов буде. Та й ті, кому цього не слід було знати, всі мізки нам виїдять, — суворо сказав глава клану.

— Ну, вибачте. Я не знав, що звичайне запрошення Вищого справить такий ефект. І мені з вами туди не треба. Мені ще Хранителя треба покликати. Його теж викликає керівництво, — зло пожартував Нік у відповідь.

— І Хранителя? Щоб це значило? — здивувався директор настільки, що зупинився перед дверима в зал порталу.

— Слухайте. Що ви всі так перелякалися, ніби вас зараз карати будуть? Мало про що з вами хоче переговорити Вищий. Може, про погоду або про моду. Не весь же час мені передавати його слова. А то якийсь зіпсований телефон виходить, — здивувався учень такій реакції магів.

— Що виходить? — перепитав Зонколан, так і не зрозумівши останню фразу.

— Нічого. Не забивайте собі голову дурницями. Ідіть і все взнаєте, — Ніку мало не силою довелося заштовхувати магів в зал порталу.

Виконавши першу частину прохання Вищого, Нік хотів відправитися виконувати другу, але, вийшовши в коридор, потрапив в оточення магів, які були присутні при його ефектній передачі прохання Вищого. Всі одночасно накинулися на нього з різних сторін з питаннями.

З криками «Я нічого не знаю» і