Читати книгу - "Дорогами Маклая"

була тільки підводна частина корпусу, а Нансен надав яйцеподібної форми всьому корпусу «Фрама».(обратно) 20

Предками сучасних голландців були європейські племена батавів, звідси — Батавія.

(обратно) 21

Індонезійське селище сільського типу, село.

(обратно) 22

Була різня, подібна до Варфоломіївської ночі. Загинуло близько десяти тисяч китайців.

(обратно) 23

Національна прямого покрою спідниця, яку в Індонезії носять чоловіки і жінки.

(обратно) 24

Приросток «рая» в одному випадку означає «велика», в іншому — «вулиця». «Сламат Маклай-рая» означає «вулиця Сламат Маклая».

(обратно) 25

Щось середнє між «пан» і «товариш». Двічі повторене слово в індонезійській мові означає множину.

(обратно) 26

«Зоря».

(обратно) 27

Презирлива кличка голландців.

(обратно) 28

Ясан — фантазія.

(обратно) 29

«Нічний метелик»

(обратно) 30

Яванська карликова голубка. Сіренька, непоказна пташка має надзвичайно красивий голос і легко піддається дресируванню. Індонезійські народні свята рідко відбуваються без змагань співучих перкутут.

(обратно) 31

Я нічна птаха (англ.).

(обратно) 32

Добраніч, хлопчику (англ.).

(обратно) 33

Скорочене від «бапак» — «батько», «татко» — ввічливе звертання до старого чоловіка. Звичайно називають не його власне ім'я, а ім'я старшого сина. Пак Судармоно — це щось на зразок «Іванів батько».

(обратно) 34

Змієподібний індонезійський кинджал,

(обратно) 35

Лідія Тинянова пише у своїй книжці «Друг із далини», що Микола Ілліч Миклуха не віддав старших синів у початкову школу, пояснюючи: «Устигнуть ще казенщини сьорбнути, хай дома повчаться». Але, як тепер з'ясувалося, було не зовсім так. Сергій і Володя у початковій школі навчалися і успішно її закінчили, а Колю тільки в одинадцять років, коли помер батько, насилу вдалося влаштувати на один рік у напівприватну петербурзьку школу при лютеранській церкві св. Анни, де викладання провадилася німецькою мовою.

(обратно) 36

Фахівці вважають, що з геніальних людей, навіть якщо вони народилися цілком здоровими й у ранньому дитинстві ні на що особливо не хворіли, розумовий розвиток потім значно випереджає фізичний. Як правило, в десять — дванадцять років їхній мозок працює вже так інтенсивно, що поглинає енергії незмірно більше, ніж її може дати організм без шкоди для свого загального розвитку. Тому вони часто ростуть кволими, невідповідність ніж розумовим і фізичним розвитком спричиняє за звичай хворобливу чутливість, безпричинну, здавалося б, апатію, пригнічену дражливість, яку бурхливо виявляти підліткові бракує сил. Саме в цей період вони помітно втрачають волю й взагалі інтерес до життя. Жадали в такому віці смерті Вольтер, Наполеон, Дарвін та багато інших геніальних людей. Це не випадковість, а певна закономірність. Зате потім, коли вікова криза подолана, воля до життя ніби подесятеряється і прагнення до наміченої мети стає тоді нездоланним.

(обратно) 37

Решту заарештованих було або віддано в солдати, або заслано до Сибіру під гласний нагляд поліції.

(обратно) 38

У збережених документах Петропавловської фортеці вказано, очевидно, тільки термін попереднього ув'язнення — 3 дні. Справді, воно тривало з 12 по 15 жовтня, але потім Сергієві й Миколі було оголошено ухвалу ув'язнити їх на 6 місяців.

(обратно) 39

Воно датоване 1 листопада 1861 року. Отже, Сергія і Миколу було звільнено не раніше цього дня.

(обратно) 40

Можливо, Валуєв став переслідувати родину Миклух ще й тому, що люто ненавидів О. К. Толстого, який справді опікувався нею. Знаючи курляндського цивільного губернатора, а потім міністра внутрішніх справ П. О. Валуєва як махрового реакціонера, що прикидався лібералом, Олексій Костянтинович писав на нього гострі епіграми і склав віршований памфлет «Сон Попова», який поширювався в рукописних списках по всьому Петербургу. Валуєв тримав у залізному кулаці всю російську пресу, але йому було несила заборонити рукописну сатиру Толстого, і це лютило його.

(обратно) 41

Деякі свої перші листи з Гейдельберга Микола, мабуть, ще не звикнувши до нового прізвища, за звичкою підписував: «Ваш М. Миклуха».

(обратно) 42

Коли на сімейній раді Миклух у березні 1864 року було вирішено,