Читати книгу - "Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
2
[2] «Це щаслива кімната»: ми з Нікласом були у судовій залі 600 16 жовтня 2014 року, у супроводі знімальної трупи. Документальний фільм, який ми знімали, називався «Що вчинили наші батьки: нацистський спадок», у ньому простежуються взаємини сина з його батьком. / [с. 28]
3
[3] «Не мертві не дають спокою»: Nicolas Abraham. Notes on the Phantom: A Complement to Freud’s Metapsychology, 1975, in Nicolas Abraham and Maria Torok, The Shell and the Kernel, ed. Nicholas T. Rand (University of Chicago, 1994), 1:171. / [c. 30]
4
[4] «розмитих кордонів»: Joseph Roth, ‘Lemberg, die Stadt’, in Were, ed. H. Kesten (Berlin, 1976), 3:840, процитовано у John Czaplicka, ed., Lviv: A City in the Crosscurrents of Culture (Harvard University Press, 2005), 89. / [c. 31]
5
[5] «червоно-білих і синьо-жовтих»: там само. / [с. 31]
6
[6] «Парламенту уже не було»: Ян II Казимир Ваза, народився 22 березня 1609 року, помер 16 грудня 1672 року, Король Польський і Великий князь Литовський. / [с. 32]
7
[7] «Де ви тепер…»: Józef Wittlin. Mój Lwów (Czytelnik, 1946); Mein Lemberg (Suhrkamp, 1994) (німецькою мовою); Mi Lvov (Cosmópolis, 2012) (іспанською мовою). / [c. 32]
8
[8] Шість десятиліть по тому: Іван Франко, народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі, помер 28 травня 1916 року у Львові. / [с. 32]
9
[9] «Я не хочу роз’ятрювати рани»: Wittlin, Mój Lwów; переклад Антонії Ллойд-Джонс, City of Lions (Pushkin Press, 2016), 32, готується до друку. Посилання на сторінки рукопису перекладу. / [с. 34]
10
[10] «Давайте бавитись в ідилії»: там само, 7–8. / [с. 34]
11
[11] «На початку серпня 1942 року»: David Kahane. Lvov Ghetto Diary. — University of Massachusetts Press, 1990, p. 57. / [c. 34]
12
[1] Мій клієнт, Грузія: 1 квітня 2011 року Міжнародний суд ООН ухвалив рішення відмовити у розгляді позову, тому що він не має юрисдикції розглядати такі справи. / [с. 47]
13
[2] «увібрала кров»: Wittlin, City of Lions, 5. / [c. 48]
14
[3] За ці зусилля: Його ув’язнили 1947 року, помер 1950 року, «Чурук Болеслав — польський праведник», http://www.sprawiedliwi.org.pl/en/family/58o,czuruk-boleslaw. / [с. 49]
15
[4] «дивізії Ваффен СС Галичина»: Michael Melnyk. То Battle: The History and Formation of the 14 th Galicien Waffen-SS Division, 2 nd edn. — Helion, 2007. / [c. 50]
16
[5] «Не вбивай»: Андрей Шептицький, народився 29 липня 1865 року, помер 1 листопада 1944 року; Philip Friedman, Roads to Extinction: Essays on the Holocaust, ed. Ada June Friedman (Jewish Publication Society of America, 1980), 191; JohnPaul Himka, ‘Metropolitan Andrey Sheptytsky’, in Jews and Ukrainians, ed. Yohanan Petrovsky-Shtem and Antony Polonsky (Littman Library of Jewish Civilization, 2014), 337-60. / [c. 50]
17
[6] З міського архіву: Державний архів Львівської області. / [с. 51]
18
[7] лише Леон народився: Головний архів історичних актів у Варшаві. / [с. 52]
19
[8] Станіславом Жолкєвським: Народився 1547 року, помер 1620 року. / [с. 54]
20
[9] Олексій Дунай дав мені: Файл з цифровою копією. / [с. 54]
21
[10] «у дальньому кінці»: Joseph Roth, The Wandering Jews, trans. Michael Hofmann (Granta, 2001), 25. / [c. 54]
22
[11] на західній межі міста: Кадастрові записи землевласників Жовкви, 1879, Історичний архів Львова, фонд 186, опис 1, документ 1132, том. В. / [с. 55]
23
[12] Мирний договір було підписано: Лондонська угода, підписана 30 травня 1913 року Болгарією, Османською імперією, Сербією, Грецією, Чорногорією, Італією, Німеччиною, Росією і Австро-Угорщиною. / [с. 56]
24
[13] лише через місяць: Бухарестська угода, підписана 10 серпня 1913 року Болгарією, Румунією, Сербією, Грецією і Чорногорією. / [с. 56]
25
[14] «колосальної битви»: Lemberg Taken, Halicz As Well//New York Times. — 1914 p. — 5 вересня. / [c. 56]
26
[15] «Що таке вбивство однієї людини»: Stefan Zweig, Beware of Pity, trans. Anthea Bell (Pushkin, 2012), 451. / [c. 57]
27
[16] «немає доступних особистих даних»: директор Австрійського державного архіву — автору, 13 травня 2011 року. / [с. 57]
28
[17] Це була примха: Сен-Жерменський мирний договір, який 10 вересня 1919 року підписали так звані головні союзні держави — Австрія, Британська імперія, Франція, Італія, Японія і Сполучені Штати Америки. Стаття 93 передбачає таке: «Австрія негайно передасть союзним державам і тим, що об’єдналися, відповідні архіви, реєстри, плани, документи про право власності і усі документи, що належать до цивільної, військової, фінансової, судової чи інших форм управління на відступлених територіях.» / [с. 57]
29
[18] «куди вони всі прибували»: Roth, Wandering Jews, 55. / [с. 58]
30
[19] затримання Бруно Крайського: Народився 22 січня 1911 року, помер 29 липня 1990 року; Федеральний канцлер Австрії, 1970–1983. / [с. 58]
31
[20] Згідно з незрозумілим договором / [с. 60]: Дивись примітку до «без огляду на місце народження» на ст. 134.
32
[21] «пахощами з цукерень»: Wittlin, City of Lions, 4, 28. / [c. 61]
33
[22] «важчої долі, аніж у єврея»: Roth, Wandering Jews, 56–57. / [с. 65]
34
[23] На борту було семеро нацистських міністрів: Neue Freie Presse, 13 May 1933, 1, Режим доступу: http://anno.onb.ac.at/cgicontent/anno?aid=nfp&datum=i93305i3&zoom=33. / [с. 67]
35
[24] Австрійський канцлер Енгельберт Дольфус: Howard Sachar, The Assassination of Europe, 1918–1942: A Political History (University of Toronto Press, 2014), 202. / [c. 67]
36
[25] Гітлер розірвав низку угод: Otto Tolischus. Polish Jews Offer Solution of Plight // New York Times. — 937, 10 лютого. — 6. / [c. 71]
37
[26] Після аншлюсу австрійська нацистська партія: Guido
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова», після закриття браузера.
