Читати книгу - "Видозмінений вуглець"

й поступово віддалялася. — А навіщо шукати цього у «ПсихаСек», а не в «Голові у хмарах»?

— Напевне не знаю. Як я вже сказав, це було інтуїтивно. Можливо, просто здавалося, що пограбування з застосуванням хімії на борту повітряного будинку розпусти не в дусі Кавахари. Надто відверто, надто грубо. Вона шахістка, а не забіяка. Була шахісткою. А може, я просто не міг пролізти у стек стеження «Голови у хмарах» так, як міг у «ПсихаСек», а мені хотілося зробити щось негайно. Хай там як, я сказав «Гендріксові» піти туди та вивчити стандартні медичні процедури для клонів, а тоді пошукати якихось невідповідностей з кінця. Так я знайшов Шеріл Босток.

— Яка неймовірна проникливість, — вона повернулася до мене. — А що тепер, пане Ковач? Знову справедливість? Знову розпинати метів?

Я кинув диск на стіл.

— «Гендрікс» на моє прохання пішов туди та стер кадри зі введенням ін’єкції з файлів «ПсихаСек». Як я вже казав, розслідування, напевно, вирішить, що вашого чоловіка вкололи на борту «Голови у хмарах». Це раціональне рішення. А, ще ми стерли з пам’яті «Гендрікса» ваш візит до мого номера, на той випадок, якщо хтось захоче скористатися з ваших слів про те, щоб відкупитися від мене. Так чи інакше, я сказав би, що ви завинили «Гендріксові» парочку великих послуг. Він сказав, що йому досить час від часу приймати кількох гостей. Це має бути відносно недорого. Я, так би мовити, пообіцяв це від вашого імені.

Я не розповів їй, як Ортеґа переглянула сцену у спальні і як довго мені довелося вмовляти поліціянтку. Я й сам досі не знав напевне, чому вона погодилася. Натомість я споглядав подив на обличчі Міріам Банкрофт упродовж тридцяти секунд, за які вона витягнула руку і зімкнула її на диску. Взявши його, вона поглянула на мене з-за стиснутих пальців.

— Чому?

— Не знаю, — похмуро відповів я. — Хто його зна, може, ви з Лоренсом заслужили одне на одного. Може, ви заслужили на те, щоб і далі кохати зрадника з сексуальною дезадаптацією, нездатного суміщати в одних стосунках повагу та жагу. Може, він заслужив на те, щоб і далі не знати, убив він Рентанґ без причини чи ні. Може, ви такі ж, як Рейлін, ви обоє. Може, всі мети заслужили тільки на одне одного. Я знаю лиш одне: решта нас не заслужила на вас.

Я підвівся, щоб піти.

— Дякую за напій.

Я дістався до дверей…

— Такеші.

…і знехотя обернувся.

— Річ не в цьому, — з упевненістю сказала вона. — Може, ви й вірите в усе це, але річ не в цьому. Чи не так?

Я хитнув головою й погодився:

— Ні, річ не в цьому.

— Тоді в чому?

— Як я вже сказав, я не знаю, — я пильно подивився на неї, думаючи, радий я тому, що не можу цього згадати, чи ні. Мій голос пом’якшився. — Але він попросив мене це зробити в разі мого виграшу. Це було частиною домовленості. Чому, він мені не сказав.

Я залишив її сидіти самотою посеред страдного зілля.

ЕПІЛОГ

Біля Ембера відплив лишив по собі мокру смуту піску, що майже доходила до похилих решток «Захисника вільної торгівлі». Каміння, об яке розбився балкер, було оголене; його скупчення в мілководді біля носа скидалося на скам’янілі кишки, випущені з корабля. Там сиділи морські птахи, що пронизливо кричали одне на одного. Над піском повіяв кволий вітерець, який здійняв невеличкі брижі в калюжах, що лишилися в наших слідах. На набережній уже зняли обличчя Аншани Саломан, тим самим підкресливши холодну порожнечу вулиці.

— Я думала, ви вже поїхали, — сказала Айрін Елліотт біля мене.

— Ми працюємо над цим. На Світі Гарлана затягують з дозволом на голкокидок. Там по-справжньому не хочуть мого повернення.

— А тут ви нікому не потрібні.

Я знизав плечима.

— Ця ситуація для мене не нова.

Якийсь час ми мовчки йшли далі. Дивно було розмовляти з Айрін Елліотт у власному тілі. За дні, що передували справі в «Голові у хмарах», я звик дивитися на її обличчя згори вниз, але цей чохол із широкими кістками був майже такий заввишки, як я, а ще її оточувала аура суворої компетентності, яка була лише ледь помітною в її манерах у іншому тілі.

— Мені запропонували роботу, — нарешті промовила вона. — Консультанткою з питань безпеки в «Мейнлайн ДГФ». Ви чули про них?

Я хитнув головою.

— Вони дуже відомі на Східному узбережжі. Їхні кадровики, певно, сидять у слідчій комісії. ООН мене тільки-но виправдала, а вони вже стукали у мої двері. Розкішна пропозиція, п’ять штук, якщо погодитися негайно.

— Так, стандартна практика. Вітаю. Ви переїдете на схід чи вам переправлятимуть роботу сюди?

— Мабуть, займатимуся цим тут, принаймні якийсь час. Ми поселили Елізабет у віртуальному житловому комплексі в Бей-Сіті, і виконувати передачі звідти локально набагато дешевше. На запуск ми витратили більшу частину тих п’яти штук, а за кілька років ми, як я гадаю, зможемо дозволити собі її перечохлення, — вона обдарувала мене сором’язливою усмішкою. — Зараз ми проводимо більшу частину часу там. Туди й подався сьогодні Віктор.

— Вам не треба його виправдовувати, — м’яко відповів я. — Я все одно думав, що він не захоче зі мною розмовляти.

Вона відвела погляд.

— Знаєте, річ у тому, що він завжди був дуже гордий і…

— Забудьте. Якби хтось потоптався по моїх почуттях так, як я потоптався по його почуттях, мені б теж не хотілося розмовляти з цією людиною, — я зупинився й сягнув у кишеню. — До речі… Я вам дещо приніс.

Вона опустила погляд на сірий кредитний чип без позначок, який я тримав у руці.

— Що це?

— Близько вісімдесяти тисяч, — сказав я. — Думаю, так ви зможете дозволити собі щось індивідуально вирощене для Елізабет. Якщо вона швидко зробить вибір, її можна було б зачохлити до кінця року.

— Що? — вона витріщилася на мене, то всміхаючись, то похмурніючи, наче їй розповіли анекдот, а вона була не впевнена, що його розуміє. — Ви даєте нам… Чому? Чому ви це робите?

Цього разу у мене була відповідь. Того ранку я думав про це від самісінького Бей-Сіті. Я взяв Айрін Елліотт за руку і втиснув у неї чип.

— Тому що я хочу, щоб усе це закінчувалося чимось чистим, — тихо промовив я. — Таким, щоб я міг із цього тішитися.

Якусь мить вона ще витріщалася на мене. Тоді подолала невелику відстань між нами та обвила мене руками з таким криком, що найближчі мартини стривожено позлітали з піску. Я