Читати книгу - "Беру свої слова назад"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Далі все, як за розкладом: у термін дістали гвардійсько-героїчних блядів, союзників вшанували...
А Чуйков через голову перекидається.
А Жуков танцює і співає. І на гармошці награє. І нічого йому не варто повісити на блядські цицьки Золоту Зірку. «Жуков сміявся до сліз. У нашої Клави - Героя Радянського Союзу - були величезні груди, її короткі руки не діставали до сосків, а на самому кінці грудей висіли Золота Зірка і орден Леніна. Француз був у захваті від Клавиних грудей і ніжно її цілував, як усі п'яні люди не сумніваючись, що цього ніхто не бачить. З боку ж було повне враження, що він цілує Леніна на ордені».
Трохи раніше, під час війни, генерал де Голль побував у Радянському Союзі й описав бенкети, «які вирізнялися неймовірним достатком і надмірною до непристойності розкішшю».
Вожді і стратеги вміли погуляти.
* * *Володимир Бешанов висловив цікаву думку: принц Конде вважав, що, перш ніж стати добрим генералом, треба вивчитися добре грати в шахи. Цікаво, Жуков у шахи вмів грати? Чи тільки на гармошці?
Розділ 31Про Власова
Коли викликав Жуков, виникало бажання не відповідати на оклик вартового - хай стріляє.
Генерал-лейтенант М. Мільштейн, заступник начальника Головного розвідувального управління. «Вести», 10 липня 2003 р. – 1 -Тема «Власов» невичерпна.
Як і тема «Берія».
Можливо, коли-небудь доберемося й до них.
А зараз мова про Жукова. Цікаві його оцінки.
Заступник командувача Волховського фронту генерал-лейтенант Власов Андрій Андрійович у 1942 році потрапив у полон. На заключному етапі війни всупереч протидії Гітлера Власов зумів з радянських військовополонених створити розрізнені антикомуністичні військові формування під загальною назвою РОА.
Ось розповідь Жукова:
«Я його давно знав - у 1924 році навчалися разом на кавалерійських курсах удосконалення комскладу (ККУКС). У 1940 році він служив в Українському особливому військовому окрузі, яким я тоді командував. На початку війни під Москвою він командував 40-ю дивізією. Показав себе слабким командиром. Я вже подумував його змістити. Але раптом подзвонив Сталін:
– Ми тут думаємо у вас Власова забрати - на Волховському напрямі у нас прорив.
Я дуже зрадів.
– Ну що ж, - кажу, - беріть.
Думаю, що спочатку він не мав мети зради. Але потрапив у скрутне становище. Коридор був вузький, мішок. Вийти важко. Вони блукали в лісах більше місяця. Потім з боягузтва віддався німцям - жити хотів, думав тікати в Америку, валізку з золотом із собою прихопив.
На Потсдамському напрямку перебіг до нас його ад'ютант. Повідомив, де знаходиться Власов. Відрядили частину. Наздогнали. Взяли в оточення.
– Ось, - кричить ад'ютант, - його автомобіль!
Зупинили. Там шофер і ще хтось, якісь тюки з речами. Власова немає.
– Шукайте, він тут під лахміттям! - кричить ад'ютант.
Розкидали речі. Звідти вискочив Власов і побіг по межі. Його наздогнав ад'ютант і револьвером стукнув по потилиці. Він упав. Його схопили. Потім судили й повісили.
Боягуз! Повинен був застрелитися раніше, ніж потрапив у полон до німців»
(«Огонек». 1988. No 18. С. 18).В оповідях Жукова мене завжди вражає велика кількість деталей: валізка з золотом, тюки мотлоху... Звідки це? Про Власова ніхто ніколи ні в яких документах нічого подібного не повідомляв. Управління особливих відділів НКВС інформацією за No 4-7796 від 7 лютого 1941 року повідомляло до Управління кадрів ЦК ВПП (б): «компрометуючих матеріалів на т. Власова немає». Не помічений Андрій Андрійович Власов у лахмітництві. Це Жуков помічений у мародерстві та розкраданні трофейного майна. В особливо великих розмірах. Валіза з діамантами, дачі, набиті тюками краденого лахміття, стіни, обвішані гобеленами і картинами багатомільйонної вартості, багатовікової давності. - Це не про Власова, це про Жукова в офіційних документах повідомляли. Видно, великий стратег інших за своїми мірками міряв, під свій аршин підганяв.
– 2 -Розповідь Жукова розберемо по кісточках.
Почнемо з власовських скарбів. З яких джерел Жуков дізнався про валізку з золотом? Власов потрапив у лапи відділу контррозвідки СМЕРШ 13-ї армії 1-го Українського фронту 13 травня 1945 року. 13-ю армією командував генерал-полковник Пухов Микола Павлович, 1-м Українським фронтом - Маршал Радянського Союзу Конєв Іван Степанович. Про захоплення такого бранця Пухов був зобов'язаний доповісти Конєву, а Конєв - Верховному Головнокомандувачу. Пухову перед доповіддю Конєву слід було уточнити деталі. Так само повинен був поступити і Конєв перед доповіддю Сталіну. Товариш Сталін міг задати будь-яке питання, тому й Пухову, і Конєву слід поцікавитися: в якому стані бранець? Поранений чи ні? Здоровий чи хворий? Чи багато ще
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беру свої слова назад», після закриття браузера.