Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"

20.2

 

Я не закликаю поголовно змінити стиль на еліанський, але якщо вам потрібен подарунок для еліанина або еліанки, зверніть увагу на колекції «Він і вони» у вишуканих смарагдових тонах та «Вона і вони» з перламутровим відтінком. «Сім-Сімо-Сім» – знак якості, перевірено особисто. Не забувайте про них, будь ласка. А ще вони мають чудові аксесуари на всі випадки життя – дешеві, креативні, сучасні.

Також нагадаю про блогерів, які висвітлюють проблеми імодаліського суспільства набагато краще за мене, але не настільки відчайдушні, щоб прийти на королівський бал у костюмі моркви або роздраконити космодесантника і натягнути на нього сукню зі штрихкодом відбору. Ой, вибачте, це я просто хвастаюся. Капітан мав нервовий зрив, не сумнівайтеся. За свої дії він не відповідав, покарання не заслуговує.

Террі О – кулінарний майстер з легкими політичними мотивами, Сандра Май – важка повсякденність із гумором та вірою у світле майбутнє хоча б для правнуків. Загляньте до них, не пошкодуєте.

І якщо тут є хтось із Академії Наук Галактичної Спільноти, зробіть ласку, не ігноруйте роботу Лізи Чі. Не сперечатимусь, у глобальному плані голоду зараз немає, але дивіться у майбутнє! Ну й Імодалісу допомога із продовольством не завадить. Знаю, благодійні організації працюють вдень і вночі… А ви знаєте, що гуманітарка розподіляється лише між значимими членами суспільства? Люди, що живуть на олевії, до таких не належать.

Здається, все. І якщо втрачати більше нічого, хіба що галанет-з’єднання, переходимо до найголовнішого.

Я всю ніч читала санбюлетні в пологовому будинку і не могла зрозуміти, що мене бентежить. На перший погляд вони звичайні, нехай і стримані, але потім я звернула увагу, що серед них немає рекомендацій та пояснень. Все написано у формі наказу. Якщо у вас щось отаке, робіть те і те. Без альтернатив чи уточнень, хоча на будь-якому авторитетному медичному сайті вам розпишуть усе до найдрібніших деталей, а майбутнім матусям взагалі розжують будь-яке питання і десять разів перепитають, чи точно вони мали на увазі те, про що запитували.

Ну та гаразд, підданих не вмовляють, у них прав кіт наплакав, а обов’язків по горло. Я здивувалась і пішла далі. І вгадайте, що знайшла у приймальні на видному місці?

Агітацію, ви маєте рацію. Полум’яне обґрунтування податку на бездітність, головний аргумент – що більше на планеті робочих рук, то швидше настане загальний рай.

І, знаєте, мені стало по-справжньому цікаво, тому що в Галапедії це подається як допомога дітям-сиротам і не спричиняє різкого обурення.

Я припинила копатися в медицині і почала читати закони. Ось уявіть: я бачу статтю щодо відповідальності за обговорення в негативному ключі Закону «Про репродукцію», бачу короткий переказ закону, бачу захоплені до нудоти коментарі, бачу яскраву пропаганду та вихваляння короля, але повний текст цього закону знайти не можу.

Він ніби й існує. Пошуковик чесно розповідає, що на сайті Парламенту можна прочитати та завантажити всі законодавчі акти в останній редакції, посилання ведуть куди треба, є версії, адаптовані для малоосвічених, для іноземців, для юристів… Все чудово відкривається – і закривається.

Технічні проблеми, файл пошкоджено, перезавантажтеся, зайдіть пізніше, сходіть на фіг. Не вірите? Самі спробуйте, але не хваліться спрощеним текстом, а добивайтеся повного.

Щоб заощадити час недопитливим людям, скажу одразу: повноцінний доступ на сайт Парламенту є далеко не у всіх і лише після авторизації. З іноземного IP ви точно не зайдете. Зрештою змиритеся з коротким варіантом і вдасте, що в ньому дійсно відображено реальність. Усі так роблять, і я так зроблю.

Ви недочули? Закону я не маю. Щоб трохи стримати обурення, послухайте музику для релаксу, посилання під відео. Дуже рекомендую. Серйозно. Можете і друзям переслати, і зберегти на майбутнє.

І поки розчарування наростає, я відійду на кілька хвилин. Занадто багато активності в коридорі, мені це не подобається. Не перемикайтеся, сенсація буде після повернення. А камеру я прикрию, не треба вам бачити, як коїться магія.

/півтори години потому/

Народе, у мене вельми погані новини. Пам’ятаєте принца Енлана? Він чи то при смерті, чи помер. Доставили нещодавно, врятувати не сподіваються. Кажуть, це початок масових заворушень, і, кажуть, їхня головна причина – наші з вами відверті бесіди.

Персонал мене вже сильно не любить, і я їх розумію, хоч і не вірю, що заколот може піднятися через порожню балаканину в галанеті. Що б не відбувалося, коріння цього росте набагато глибше, але я не хочу перевіряти на собі, чи переможе здоровий глузд, чи мене тихо-мирно лінчують заради народного спокою. Думаю, саме час подивитися, чи такий витривалий мій кіберорганізм, як обіцяв рекламний буклетик.

Загалом, побажайте мені удачі. Я змиваюся. Ну так, у буквальному сенсі. А ви пропонуєте пройти крізь головні ворота?

Облиште, насправді алланітові відходи не такі токсичні, як усі вважають. Тут навіть фільтрів нема! Природа справляється, і я впораюся. Мене винесе в море, а далі діятиму за обставинами.

Яка ще міграція акуліньок? Нехай мігрують собі на здоров’я, я їм не заваджу.

Гаразд, ось правда: тутешній народ мало не обожнює принца, тому що Енлан брав активну участь у суспільних процесах, причому на боці простих людей. Тепер вони втратили героя, їх охопило горе, любов перетворилася на ненависть. Якби я не відчувала реальної загрози, то сиділа б у своїй комфортній одномісній палаті та збирала новини.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍