Читати книгу - "Світова гібридна війна: український фронт"

як глобальний гравець радше прагнутимуть не допустити значної ескалації конфлікту на сході Украї­ни, зберегти позиції в Украї­ні та простір для нових рішень у 2017 р. Адміністрація США як за президентства Б. Обами, так і за новообраного президента Д. Трампа навряд чи розглядатиме врегулювання україн­сько-­російського конфлікту як основний пріоритет зовнішньої політики.

Слід визнати, що загострення війни у Сирії знизило актуальність військового конфлікту на Сході Украї­ни в очах міжнародної спільноти та відкрило для Росії можливості для подолання міжнародної ізоляції та зняття санкцій. З іншого боку, участь збройних сил РФ у конфлікті в Сирії звужує можливості Кремля щодо підживлення конфлікту на Донбасі, в т. ч. — надання озброєння бойовикам «ДНР», «ЛНР», оплати найманців, виділення гуманітарної допомоги мешканцям окупованих територій, забезпечення їх енергоносіями тощо. Про таку тенденцію свідчить різке зниження уваги пропагандистської машини Кремля до україн­ської тематики та тиск московських кураторів на «ополченців» для припинення ними бойових дій і «заморожування» конфлікту.

Варто зазначити, що сьогодні жодна країна не може запропонувати адекватних відповідей на складні виклики епохи. З цього приводу Р. Гейтс, колишній директор ЦРУ та міністр оборони США, відзначив, що Америка та Європа не пройшли тесту на те, як сумістити статус Росії як агресора, з одного боку, та її місце на світовій дошці, з іншого.

На думку колишнього президента Польщі А. Квасьнєвського, «…конфлікт в Украї­ні не заморожений. Успішне вирішення цього конфлікту є найважливішим кроком для повернення Росії до статусу наддержави». При цьому він переконаний, що Україна залишається своєрідним тестом для демократичних сил Заходу[34].

Президент Украї­ни П. Порошенко з цього приводу зазначив, що «…Мінський процес буксує через вічний російський маскарад. Настав час скоригувати наші думки щодо намірів Росії, тому що вони загрожують не лише Украї­ні, а й безпеці та стабільності в Європі.

Зважаючи на справжні наміри Росії, ми повинні врешті-­решт припинити бути такими наївними, якими ми були у 2008-­му та ще в 2014—2015 роках. Вона зовсім не бажає припиняти свою агресію, якщо ми разом її не зупинимо. Шахрайство та маніпуляції є ефективними лише тоді, коли немає солідарності та прозорливості. Тому нам потрібне і те, й інше, включаючи санкції, що діятимуть, допоки суверенітет та територіальну цілісність Украї­ни не буде відновлено. Вони утримують Росію за столом переговорів та перешкоджають їй спричинити ще більшу втрату людських життів»[35].

У нинішній патовій ситуації Нормандський формат вбачається єдиним прийнятним форматом врегулювання україн­сько-­російського конфлікту. Він має сприяти остаточному вирішенню конфлікту і припиненню російської агресії.

З метою посилення переговорних позицій Украї­ні варто домагатися розширення Нормандського формату задля більш активного залучення до процесу мирного врегулювання ще двох держав — підписантів Будапештського меморандуму — США і Великої Британії (Франція і РФ уже беруть участь у цьому форматі). Також доцільно ініціювати розгляд на міжнародному рівні питання щодо розробки механізму міжнародно-­правових гарантій державного суверенітету і територіальної цілісності Украї­ни.

Президент Украї­ни П. Порошенко у щорічному Посланні до Верховної Ради «Про внутрішнє та зовнішнє становище Украї­ни у 2016 році» зазначив, що «наша країна й надалі потребує серйозної міжнародної підтримки у боротьбі з російською агресією. А забезпечувати таку підтримку … стає дедалі важче в силу різних об’єктивних та суб’єктивних факторів.

Європа все ще говорить одним голосом, але є й краї­ни, в яких вже надто сильно чути російський акцент. Чинна влада в багатьох країнах — партнерах Украї­ни перебуває під сильним тиском налаштованої на компроміс з Москвою опозиції. Ця опозиція, в свою чергу, спирається на вимоги бізнесових кіл та соціальних груп, які вважають себе потерпілими нібито від згортання економічної співпраці їхніх країн з Росією»[36].

Криза в Украї­ні і Мінський переговорний процес саме тому й опинилися у фокусі світової політики, що від їх результату залежить вектор подальших трансформацій в європейській та світовій політиці і безпеці. Вибір лежить між цивілізацією і варварством, між правом сильного і силою права, між авантюризмом новоявлених вождів і відповідальністю демократичних урядів. Усвідомлення цього вибору має спонукати сьогоднішніх лідерів провідних країн світу до чітких оцінок дій агресора і формування спільної принципової позиції щодо умов врегулювання конфлікту.

Позиція Украї­ни в цьому питанні є чіткою і послідовною.

Перше. Питання політичного устрою нашої держави, налагодження соціально-­економічних зв’язків та відновлення економіки та інфраструктури Донбасу ми будемо обговорювати виключно з легітимними представниками регіону, обраними до конституційних органів влади. Для цих представників Донбасу у нас є готові пропозиції, відображені у відповідному Законі Украї­ни.

Друге. Україна ніколи не визнає результатів виборів до конституційних органів влади, що відбуваються в неконституційний спосіб, під дулами автоматів, без забезпечення правопорядку, відкритості і прозорості виборчого процесу, без участі Центральної виборчої комісії, україн­ських партій, україн­ських медіа та громадян Украї­ни, що тимчасово залишили зону бойових дій.

Ці позиції є принциповими і незмінними. Їх поділяють усі органи влади і представники Украї­ни в різноманітних міжнародних та переговорних форматах.

Яким ми бачимо вихід із нинішньої ситуації?

Якщо політична частина Мінських угод виявилася не готовою для реалізації в її нинішньому вигляді, то це означає, що вона потребує уточнення і додаткового узгодження. При цьому важливо, щоб ця обставина не вплинула на процес досягнення стійкого миру на Донбасі.

Політичні питання не повинні використовуватися як інструмент шантажу, а зброя не повинна бути політичним аргументом. Тому всім сторонам слід відмовитися від висування ультиматумів і встановлення штучних часових обмежень для прийняття політичних рішень.

Слід відмовитися від принципу синхронізації процесів політичного та військово-­технічного й гуманітарного врегулювання. Натомість необхідно передбачити більш чіткий порядок і зв’язок між окремими етапами та сферами врегулювання.

Примітки

[1] Kraatz S. The Russian Embargo: Impact on the Economic and Employment Situation in the EU / Policy Department A: Economy and Scientific Policy ; European Parliament. — PE 536.291 — Р. 2.

[2] Ukraine Freedom Support Act of 2014. 12/18/2014 Became Public Law No: 113-­272 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://www.congress.gov/bill/113th-­congress/house-­bill/5859/text

[3] Specially Designated Nationals List Update. The following individuals have been added to OFAC’s SDN List [Електронний ресурс] / U. S. Department of the treasury ; Office of foreign assets control. — 2016. —. September 01. — Режим доступу : https://www.treasury.gov/resource-­center/sanctions/OFAC-­Enforcement/Pages/20160901.aspx

[4] Russian Sanctions: Addition of Certain Entities to the Entity List [Електронний ресурс] / Bureau of Industry and Security, Commerce. — Режим доступу : https://www.federalregister.gov/documents/2016/09/07/2016-­21431/russian-­sanctions-­addition-­of-­certain-­entities-­to-­the-­entity-­list

[5] Suspend the Rules and Pass the Bill, H. R. 5094, With an Amendment Stability and Democracy for Ukraine Act. STAND for Ukraine Act [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://docs.house.gov/billsthisweek/20160919/ HR5094.pdf?utm_source=Viber&utm_medium=Chat&utm_campaign=Private

[6] У 1991—1993 рр. у фокусі російсько-­україн­ського протистояння перебував розподіл активів і пасивів колишнього СРСР та «грошова війна», коли