Читати книгу - "Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
1462
Семистяга В., Козовський Ю. Що ж було в Краснодоні? Міф другий; Що ж було в Краснодоні? Міф третій // Молодь України. — 22 вересня 1992; Его называли «Кашук».
1463
Кириляк С. Хто є хто // Зона (Київ). — 1992. — № 3. — С. 204–205. Євген Стахів вважає, що Кошовий та інші боролись за українську демократію або ж що вони принаймні були націонал-комуністами. (Стахів. Національно-політичне життя Донбасу в 1941–1942 рр.; Стахів. І в Краснодоні діяло націоналістичне підпілля; Стахів. Якби Олега Кошового не стратили німці — стратили б більшовики). У своїх останніх спогадах Стахів уже не зачіпав цієї дражливої теми. (Стахів. Крізь тюрму, підпілля і кордони. — С. 135–136).
1464
Див. декілька статей Семистяги й Козовського, згаданих раніше, а також їхню працю: Жизнь, смерть и бессмертие Виктора Третякевича // Жизнь Луганска. — 1993. — № 39 (вересень).
1465
АУСБУЛО, № 10 399, т. 2, арк. 344; ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 684, арк. 63–67.
1466
АУСБУЛО, № 10 399, т. 1; т. 2, арк. 315–16. Зверніть увагу, що ці та інші справи воєнних злочинців, більшість документів, в тому числі й протоколи судових слухань, написані звичайним письмом (не стенографічним). Тільки ті, де зафіксовано їхні (вибиті під примусом) зізнання в злочинах, надруковані. Це наводить на думку, що слідчі друкували певні документи, щоб порадувати місцеву владу, а можливо, і Київ та Москву.
1467
АУСБУЛО, № 10 399, т. 1, арк. 51, 238–239; т. 2, арк. 308–316. Ретівов утік з німцями і був віднайдений у Краснодоні під час процесу. 1945 р. його репатрійовано з Німеччини, допитано впродовж 1946 р. і засуджено до десяти років виправних робіт. АУСБУЛО, № 8138, арк. 68–76.
1468
АУСБУЛО, № 10 399, т. 2, арк. 315; т. 3, арк. 407.
1469
АУСБУЛО, № 10 399, т. 2, арк. 140–141, 180–182, 336.
1470
Семистяга В., Козовський Ю. Жизнь, смерть и бессмертие Виктора Третякевича.
1471
АУСБУДО, № 35 462-пф, 2 томи.
1472
АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 319–320.
1473
АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 372.
1474
АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 355–363.
1475
АУСБУДО, № 35 462-пф, т. 2, арк. 430–434.
1476
Испытание долгом. Воспоминания чекистов, 3-є вид. — Донецьк, 1989. — С. 173–192; тут детально змальовано «асоціацію», проте автори все одно наголошують, що звинувачені були зрадниками й ворогами народу. Було багато інших людей, котрим, як і цим підсудним, судилася така сама доля: Lev Vakhtin // Marcel Sztafrowski. Direction Stalino. Un Polonais dans les camps sovietiques. — Paris, 1987. — P. 74–76. Список інженерів, звинувачених в організації десь такої самої асоціації «Восток» і співробітництві з німцями у Сталіно: ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 27–41.
1477
Barghoorn С. Frederick. The Soviet Union between War and Cold War // Annals of the American Academy of Political and Social Science, 263 (May 1949), p. 6.
1478
Tucker C. Robert. V-E Day. Moscow: ‘Time to Live!’ // New York Times, 11 May 1985.
1479
ДАДО, ф. 326п, оп. 2, спр. 923, арк. 65, 70.
1480
ЦДАВО, ф. 3833, оп. 1, спр. 113, арк. 3.
1481
Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. — Париж, 1993. — С. 337.
1482
Ernst L. Inside a Soviet Industry // Fortune (Chicago), October 1949, p. 177.
1483
Згідно з одним дослідженням, «принаймні чотири з половиною тисячі страт на місці сталося у Франції впродовж кількох місяців після визволення»; набагато більше страт не зафіксовано. Novick Peter. The Resistance versus Vichi: The Purge of Collaborators in Liberated France. — London, 1968. — P. 71, 202–208. Про страти на місці у Вінниці див. дослідження Аміра Вейнера (Amir Weiner) про повоєнну Вінницю, що скоро вийде друком.
1484
Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: В 2 т. — К., 1994. — Т. 2. — С. 604. Про широкомасштабні операції НКВС у цей період у Західній Україні: Шаповал Ю. Людина і система. Штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні. — К., 1994. — С. 43–69.
1485
Nekrich A. The punished peoples. — New York, 1978; Алиева С. Так это было. Национальные репрессии в СССР, 1919–1952 годы. Репрессированные народы сегодня: В 3 т. — М., 1993.
1486
ЦДАГО, ф. 1, оп. 23, спр. 3839, арк. 48.
1487
Видатний історик і археолог С. О. Локтюшев, який захищав цінні пам’ятки в музеях Луганська під час окупації, за повідомленнями, помер у тюрмі. Насправді його розстріляли. (Семистяга В. Локтюшев С. О. // Шоста Всеукраїнська наукова конференція з історичного краєзнавства, (м. Луцьк). — Вересень-жовтень 1993. — С. 262).
1488
ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 3, арк. 60–62.
1489
Ф. І. Перельман, єврейський робітник у Слов’яносербську поблизу Ворошиловграда, був несправедливо звинувачений у відмові евакуюватись і виказуванні євреїв-лікарів німцям. Перельман змінив прізвище на Переманов і пережив німецьку окупацію. Потім він служив у Радянській армії і був поранений. Однак 1945 р. його арештовано і він дістав 5 років ув’язнення. Згодом його реабілітували. (ДАЛО, ф. 3747, оп. 3, спр. 12 353-р.).
1490
ЦДАГО, ф. 1, оп. 17, спр. 37, арк. 293.
1491
Земсков В. К вопросу о репатриации советских граждан в 1944–1951 годах // История СССР. — 1990 — № 4. — С. 27.
1492
История СССР. — 1990 — № 4. — С. 36. До репатрійованих перед перемогою радянська влада могла ставитися гірше, ніж до тих, хто був масово репатрійований пізніше (Hans Fröhlich. In der vierten Nachtwache. Erlebnisberichte aus der Deportation. — Мюнхен, 1997. — C. 56).
1493
Попов В. Государственный террор в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Свобода і терор у Донбасі, Хіроакі Куромія», після закриття браузера.
