Читати книгу - "Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар"

«Опублікуванню не підлягає» аж до 24 листопада 2009 року, коли її було знято Указом глави держави № 963/2009), встановлюються засади прирівнення суддів та членів їхніх сімей щодо медичного та побутового обслуговування до посадових осіб органів виконавчої влади.

Так, Голови Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів України прирівнюються до Прем’єр-міністра України; їх перші заступники — до Першого віце-прем’єр-міністра України; заступники голів цих судів — до Віце-прем’єр-міністра України.

Заступники голів судових колегій та судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів прирівнюються до міністра; голови Апеляційного суду, апеляційних господарського та адміністративного судів Автономної Республіки Крим — до Голови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; голови апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, окружних господарських та адміністративних судів — відповідно до голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Заступники голів Апеляційного суду, апеляційних господарського та адміністративного судів Автономної Республіки Крим прирівнюються до заступника Голови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; заступники голів апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, окружних господарських та адміністративних судів — відповідно до заступників голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Судді Апеляційного суду, апеляційних господарського та адміністративного судів Автономної Республіки Крим прирівнюються до члена Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.

Голови районних (міськрайонних) загальних судів прирівнюються до голів районних державних адміністрацій; заступники голів цих судів — відповідно до заступників голів районних державних адміністрацій тощо.

Стаття 138. Пенсія або довічне грошове утримання судді у відставці

1. Судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

2. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує неоподатковуване щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ніш зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».

3. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

4. У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

5. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання виплачується за останнім місцем роботи.

Згідно частини 1 коментованої статті ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків — не менше 25 років, для жінок — не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби — не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, — незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, — у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Пенсія державним службовцям у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частинами другою і п’ятою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», особам, визнаним інвалідами І та II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І та II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до Закону «Про державну службу» призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування