Читати книгу - "Беру свої слова назад"

class="book">Розповідь Жукова про те, що Власов «показав себе слабким командиром», - брехня. Перед війною Власов командував 99-ю стрілецькою дивізією, яка під його командуванням стала кращою дивізією Червоної Армії. Кращою серед всіх 303 дивізій, як стрілецьких, так і всіх інших. Підготовлена Власовом 99-та стрілецька дивізія найпершою у всій Червоній Армії в перший місяць війни отримала бойовий орден. Про це каже й сам Жуков: «99-а дивізія, завдавши великих втрат противнику, не здала жодного метра своїх позицій. За героїчні дії вона була нагороджена орденом Червоного Прапора» (Спогади та роздуми. М., 2003. Т. 1. С. 273).

На війні Власов не командував ні 40-ю стрілецькою дивізією, ні якою-небудь іншою. Перед війною він пішов на підвищення - став командиром 4-го мехкорпусу 6-ї армії. На цій посаді зустрів 22 червня. В катастрофічній ситуації літа 1941 року показав себе з кращого боку. На другому місяці війни був призначений комендантом Київського укріпленого району. Одночасно отримав наказ сформувати (з підручного матеріалу) й очолити 37-у армію. Власов армію сформував і, спираючись на Київський укріплений район, тривалий час стримував німецький наступ. Це змушені визнавати навіть радянські полководці високого рангу і бездоганної репутації. Двічі Герой Радянського Союзу генерал-полковник А.І. Родимцев: «Героїчними зусиллями 37-ї армії безпосередня загроза Києву з півдня була усунена» (ВІЖ. 1961. No 8. С. 69). Правда, Олександр Ілліч не уточнив, хто саме на порожньому місці з ненавчених резервів сформував 37-у армію і нею так уміло командував.

«На передньому рубежі Київського УР 11-14 липня був відбитий перший натиск мотопіхоти і танків противника, які намагалися з ходу захопити Київ і переправи через Дніпро. Потім, спираючись на цей УР, війська 37-ї армії протягом 71 діб відбивали атаки 17 дивізій противника» (Інженерні війська Радянської Армії. М., С. 195).

На жовтневому (1957 року) пленумі ЦК КПРС Хрущов змушений був визнати: «37-ю армією тоді командував Власов, командував чудово» (Георгій Жуков. Стенограма жовтневого (1957 р.) пленуму ЦК КПРС та інші документи. С. 385).

У 1941 році героїчні захисники Києва гордо називали себе власівцями.

Не вина Власова в тому, що 37-у армію обійшли на флангах. У цьому вина Жукова. У червні під Мінськом через «геніальне» планування Жукова загинув Західний фронт. Сталін створив новий Західний фронт, але Жуков здав його в липні під Смоленськом. Ось звідти Ґудеріан розвернувся і вдарив у тил Південно-Західного фронту, глибоким гаком обходячи п'ять радянських армій, в їх числі й 37-у армію Власова. А південніше таким же гаком охоплювала радянські війська 1-а німецька танкова група. Свободу стратегічного маневру ця танкова група знайшла в результаті н грандіознішого в історії воєн танкового бою в районі Дубна, Рівного та Луцька. Цим боєм з радянського боку безпосередньо керував Жуков. Маючи восьмиразову кількісну і якісну абсолютну перевагу над противником, Жуков примудрився цей бій програти. У результаті противник отримав свободу маневру на землі України, форсував Дніпро, а потім танки Ґудеріана і Кляйста, зустрівшись у районі Лохвиці, замкнули кільце найграндіознішого в історії людства київського оточення.

Власов тримав Київ до останньої можливості. Він залишив Київ не за власною ініціативою, а за наказом Верховного Головнокомандувача. «Переконавшись у безплідності прямих атак на Київський укріплений район, німецько-фашистське командування в кінці липня 1941 року замінило з'єднання 1-ї танкової групи піхотними дивізіями і всі рухомі війська зосередило на флангах з метою глибокого обходу столиці Україні. У вересні двома східними танковими клинами, що наступали одночасно з півдня від Кременчука і з півночі від Конотопа, ворог замкнув кільце оточення навколо наших сильно ослаблених безперервними боями військ, що знаходились у Києві та на східному березі Дніпра. За наказом Ставки 19 вересня місто було залишене нашими військами» (ВІЖ. 1984. No 6. С. 71). Якби на інших напрямках хоча б половина або навіть одна чверть укріплених районів трималися б так само, як тримався Київський УР під командуванням Власова, то не було б ніякого бліцкригу, через Західну Двіну і Дніпро противник ніколи б не прорвався.

З 20 вересня по 1 листопада 1941 року Власов виходив з оточення. При цьому пішки по тилах супротивника пройшов шлях від Києва до Курська. Сталін знав, що Власов не винен, тому після виходу з оточення знову довірив йому армію: 20-у Західного фронту.

Ми знову в глухому куті. Невже Жуков, який з жовтня 1941 року був командувачем Західного фронту, забув, хто на цьому фронті командував найкращою армією?

20-а армія Власова під Москвою відзначилася навіть на тлі армій Рокосовського, Голікова і Говорова. Власов першим пішов на підвищення - був призначений заступником командувача фронту. Про успіхи Власова кожен може судити сам, відкривши центральні радянські газети за 13 грудня 1941 року. Серед героїв оборони Москви - його портрет. І в центральних газетах 3 січня 1942 року — теж.

Жуков розповідав, що Власов був не здатний командувати навіть дивізією, і нібито збирався його з дивізії знімати. Але це - заднім числом. Ну а переднім числом? (Якщо так можна висловитися.) У 1940 році Жуков написав на Власова, командира 99-ї стрілецької дивізії, правдиву (тобто блискучу) характеристику як на кращого командира дивізії Київського особливого військового округу і всієї Червоної Армії. В результаті Власов (у мирний час!) отримав найвищу державну нагороду - орден Леніна. Через рік з гачком, 24 січня 1942 року, Жуков підписав ще одну характеристику: «Особисто генерал-лейтенант Власов в оперативному відношенні підготовлений добре, організаційні навички має. З управлінням військами армії справляється цілком».

А після війни Жуков все це забув.

– 5 -

В оповіді Жукова нісенітниця лізе на нісенітницю.

Не міг Жуков «подумувати» зняти Власова з командування.

По-перше, не було за що знімати. Операція Власова на річці Ламі увійшла в усі підручники в якості видатного зразка. Правда, без згадки імені Власова. Іншого такого командувача армії в той час у Радянському Союзі просто не було.

А по-друге, не вправі командувач фронту змістити командувача армії. За спробу змістити командувача армії чи навіть за помисли втручатись у сталінську розстановку