Читати книгу - "Брама"

— Не корч із себе розумника. Наче я не тямлю? Я знаю, що це схоже на типовий механізм заміни…

— Робе.

— …Добре, потім. Але, чесно, мені треба до вбиральні. А потім слід заскочити до квіткової крамниці. Таня — особлива дівчина й дуже хороша людина. Я не кажу «в сексуальному плані», хоча в цьому вона теж класна. Вона добре с… Вона добре…

— Що ти маєш на увазі, Робе?

Я наважуюсь і додаю:

— Вона добре займається оральним сексом.

— Робе?!

Я впізнаю цей тон. У Зіґфріда дуже великий вибір тональностей, але деякі вже я навчився відрізняти. На його думку, він на правильному шляху.

— Що?

— Робе, як ти називаєш оральний секс із жінкою?

— На бога, Зіґфріде, що за дурну гру ти затіяв?

— Як ти це називаєш, Робе?

— Пхе! Ти чудово знаєш, як і я.

— Будь ласка, скажи, як ти це називаєш, Робе.

— Зазвичай кажуть щось на кшталт: «Вона з’їла мене».

— А ще як, Робе?

— Є безліч назв! «Брати на рот», наприклад, і ще купа окреслень.

— Яких, Робе?

Я нарешті даю волю тому гніву й болю, які росли в мені.

— Не дрочи мене, Зіґфріде!

Позиви стають сильнішими, і я відчуваю, що невдовзі закаляю штани; прямо як у дитинстві.

— О Господи, Зіґфріде! Коли я був маленьким, я розмовляв зі своїм плюшевим ведмедиком. Зараз мені сорок п’ять і я розмовляю з дурною машиною, немов із живою людиною!

— Але є ще якийсь вислів, чи не так, Робе?

— Їх тисячі! Який саме тобі потрібен?

— Робе, я хочу почути той вислів, який вживаєш ти, але не сказав. Будь ласка, спробуй. Він особливий для тебе, тому сміливо вимов його.

Я падаю на килимок і тепер починаю плакати по- справжньому.

— Будь ласка, Робе. Який вислів?

— Дідько забирай, Зіґфріде! Смоктати! Ось! Смоктати, смоктати, смоктати!

— Доброго ранку! — привітався хтось, перервавши мій сон про те, як я загруз у сипучих пісках у туманності Оріона. — Я приніс вам чаю.

Я розплющив одне око і, визирнувши через край гамака, спостеріг пару темних очей на бронзовому обличчі. Я був повністю одягнутий і потерпав із похмілля; у кімнаті стояв жахливий сморід, і я зрозумів, що сам є його причиною.

— Мене звати Шикітей Бакін, — сказав чоловік зі склянкою. — Будь ласка. Випийте чаю. Це допоможе відновити водний баланс.

Придивившись, я побачив, що нижче від пояса у чоловіка нічого немає. Це був той безногий каліка зі зйомними крилами, якого я вчора зустрів у тунелі.

— Оххх… — застогнав я, докладаючи тяжких зусиль, щоб вичавити із себе «доброго ранку».

Туманність Оріона стала ще туманнішою в міру того, як вивітрювався мій сон і моє відчуття, що слід якось продер­тися крізь газові хмари, які швидко застигали. Проте сморід не зникав. Це було занадто, навіть для Брами. Я зрозумів, що мене вирвало на підлогу, і я ледь стримувався, щоб не проблюватися знову. Бакін, повільно махаючи крилами, спритно одним порухом поставив закриту склянку на гамак біля мене. Потім він підлетів угору, всівся на шафу і промовив:

— Здається, у вас сьогодні медогляд о восьмій ранку.

— Невже?

ХТО ВОЛОДІЄ БРАМОЮ?

Брама — це унікальне явище в історії людства. Ми хутко збагнули, що вона є занадто цінним ресурсом, щоб належати одній групі людей чи уряду.

Таким чином, була заснована компанія «Брама Корпорейшн» (або просто Корпорація). Це багатонаціональна компанія, головними партнерами якої є уряди США, Радянського Союзу, Сполучених Штатів Бразилії, Венеріанської Конфедерації та Нової Народної Азії, а вкладниками — будь-які особи (зокрема й Ви), які підписали Протокол Домовленості, що його додано до цього документа.

Мені вдалося відкрити склянку й сьорбнути чаю. Напій був дуже гарячий, без цукру і майже без смаку, але, здається, він зменшив відчуття нудоти.

— Так, я гадаю. Це звична процедура. Також ваш п’єзофон дзвонив кілька разів.

Я знову застогнав.

— Думаю, це телефонує ваш інспектор, щоб нагадати про медогляд. Зараз сьома п’ятнадцять, пане…

— Броудгед, — я відповідаю нерозбірливо, а потім обережніше додаю:

— Мене звати Роб Броудгед.

— Так. Я взяв на себе сміливість перевірити, чи ви прокинулися. Пригощайтеся чаєм, пане Броудгед.