Читати книгу - "Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Що ж ви, куме, дурницями голову забиваєте?! Так би зразу й казали. Треба свій заховати!
(Із часів антиалкогольної кампанії 1980-х).
– Кумо, чому це ваші кури у моєму городі гребуться?
– Ви самі, кумо, казали, що любите, коли до вас гості приходять…
– Куме, не сідайте на диван, він кишить клопами!
– Та ж винесіть його, викиньте!
– Пробував, а вони його назад приносять!
Прийшов кум Петро до кума Івана по борг, а той:
– Ну й погода сьогодні – носа не висунеш!
– І правда, куме, а пам’ятаєте, який чудовий день був, коли я вам гроші позичив?
Кума підійшла до кумового паркану і лається:
– І кури ваші у моєму городі гребуться, і дим від вас завжди в мій бік, і сливи мої на межі ви обриваєте, і…
В ту хвилину пес кума загавкав. Кум йому:
– Рябко, будь розумнішим – не зв’язуйся.
Їхали куми продавати на базар яблука. У кожного до авто причеп. Зачепилися причепами, ті перевернулися, яблука розсипались.
– Ось тепер і розбери, де чиї яблука? – чешуть потилиці куми.
Вийшов уранці кум Степан з хати, а в кума Миколи у дворі новеньке авто стоїть. Плюнув кум Степан:
– Ну й часи настали! На роботі – догана, жінка – ногу підвернула, син – п’ять двійок за тиждень!.. Своїх неприємностей – не порахуєш, а тут ще й кум машину купив!
Прийшов кум Іван до кума Петра з днем народження привітати. Випив, закусив, збирається йти. Але кум Петро ображається:
– Раз, куме, прийшов у гості – пий! А то вийдеш тверезим з хати, а там люди дивляться – скажуть погано пригощав. А я своїм авторитетом, куме, дорожу!
– Куме, ви що, крадене ховаєте за таким високим парканом?
– Господь з вами, куме, не обмовляйте: там і чесно зароблене є!
Зайшов кум до кума вранці, той:
– Снідати будеш?
– Буду.
– Жінко, гуляти так гуляти! Бий і друге яйце!
– Який, кумо, сьогодні поганий день!
– А що таке?
– У мене гроші вкрали!
– Не для всіх поганий, кумо, не для всіх…
– Кумо, музична освіта вашої доні обійшлася вам не дешево. Як вона тепер, хоч непогано заробляє?
– Звичайно, кумасю. Наш сусід, професор, кожного дня платить її по п’ятдесят гривень, коли хоче спокою.
– Куме, йди щось покажу!
– Що там, куме?
– А дивись, яку морду наїв на наших мишах сусідський кіт!
– Ой, куме, і чому оті рибалки весною ідуть на лід? Він же зараз такий крихкий. Це ж дуже небезпечно! Невже вони не бояться?!
– Так, не бояться, куме! Бо вважають, що рибаки – не люди, тому й не потонуть.
– Куме, от у мене пес був! Не пес – справжній лев. З таким псом не те що злодій – миша за паркан не заскочить!
– А чому ж був, куме? Що з ним?
– Та вчора вночі хтось украв…
– Куме, ви сидите на моєму кашкеті.
– Знаю. А ви що, вже йдете?
– Читала, кумо, статтю одного психолога. Виявляється, що у світі як мінімум п’ятьом людям ти симпатична, трьом подобаєшся й один у тебе закоханий…
– Ну?
– Ну і де ці дев'ять дебілів?
Ідуть куми пізно увечері темним провулком. Аж тут – грабіжники:
– Гроші давайте!
Кум Іван дістає 100 гривень:
– Пам’ятаєте, куме Петре, я у вас позичав, візьміть, ми – квити.
– Куме, скільки ложечок цукру ви кидаєте до склянки чаю?
– Вдома – одну, в гостях – три.
– Почувайтеся, куме, як вдома…
– А комарі, куме, набагато гуманніші від жінок. – Чому, куме?
– Якщо вже комар п’є твою кров, він принаймні
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні», після закриття браузера.
