Читати книгу - "Теорія розмежування складів злочинів"

Бойко А.И. Система и структура уголовного права: в 3 т. / А.И. Бойко. — Ростов н/Д.: Изд-во Южного Федерального университета, 2007. — Т. 1: Системология и структурализм в современной познавательной культуре — 448 с. — С. 247. ">[95]; складів злочинів; злочинів; норм кримінального права[96]; статей; відповідальності; стадій; співучасті; сукупності і конкуренції кримінально-правових норм[97]; нормативно-правових приписів, закріплених у Загальній частині КК[98]; дії та бездіяльності у певному складі злочину[99]; поняття об’єкта вбивства як типової юридичної конструкції й поняття об’єкта вбивства як юридичної конструкції окремого виду вбивства[100]; осудності та неосудності[101]; конкретного складу злочину і злочину як конкретного акту вольової поведінки людини[102]; бланкетних диспозицій та інших форм міжгалузевого зв’язку кримінального закону[103]; протиправності злочину та протиправності діяння[104]; наслідків — шкоди об’єкту злочину і наслідків — шкоди учасникам суспільних відносин, тобто наслідків у широкому і вузькому розумінні слова[105]; кордонів дії загальної норми, котре є завданням виняткової норми[106]; видового та безпосереднього об’єктів за їх змістом[107]. Щодо кожного з наведених об’єктів оперування терміном «розмежування» у відповідному контексті є цілком обґрунтованим, бо значення цього слова робить його застосовним до багатьох явищ. У сучасній українській мові іменник «розмежування» є похідним від дієслова «розмежовувати», котре має такі значення: «1. Розділяти…, проводячи, визначаючи, встановлюючи межі // Роз’єднувати що-небудь, бути межею між чимось. 2. Відділяти одне від одного кого-, що-небудь. // Відділяти, протиставляти одне одному кого, що-небудь. // Визначати межі чиїх-небудь обов’язків, повноважень і т. ін.»[108]. Правова сутність же його зводиться до встановлення і виявлення місця явищ, що існують у одній площині, одне щодо одного, та щодо сфери їхнього існування, та їх відокремлення одне від одного, встановлення меж між ними. Доцільність цієї діяльності полягає у визначенні зв’язків, значення, правового статусу кожного з розмежовуваних явищ у своїй системі координат.

Способами визначення місця того, чи іншого явища у сфері його існування є порівняння відповідних об’єктів, та визначення їхніх зв’язків з іншими об’єктами — елементами тієї ж системи. Порівняння — це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам[109]. Порівняння завжди повинно носити характер зіставлення відповідних, кореспондуючих умов, особливостей та ознак. Існують відповідні правила порівняння, основні з них два: перше — порівнювати варто тільки однорідні предмети і явища; друге — порівнювати предмети і явища можна за такими ознаками, які дійсно мають приблизно однаково важливе і суттєве значення[110].

Загалом, в такій же сутності зміст відповідного поняття виявляється й стосовно розмежування складів злочинів, яке на всіх рівнях його існування (конструювання складу злочину і системи складів злочинів зі спільними ознаками; тлумачення кримінального закону; застосування кримінального закону) покликане забезпечити досягнення кінцевої мети кримінально-правової кваліфікації — вибору конкретної кримінально-правової норми чи норм, що передбачають вчинений злочин.

Corpus delicti міститься в тексті кримінального закону певної держави, який і є сферою існування законодавчих моделей кримінально-караної (злочинної) поведінки. Загальновідомо, що перелік таких моделей є вичерпним для закону і права кожної держави (правової, звісно). Кримінальна протиправність є однією з обов’язкових ознак злочину. Правило nullum